Олексій К. Толстой «La famille du vourdalak. Fragment inédit des mémoires d'un inconnu»

Напевно, все ж таки оповідання більше підходить для підліткового віку, припускаю, що тоді воно могло би мені більше сподобатися. А може, не потрапило мені під відповідний настрій, життєві проблеми, побут - заважають до кінця пройнятися атмосферою оповідання. Тож не справило воно на мене належного враження, ні страху, ні переживання я за героя не відчув. Ось тільки селян шкода, і Зденку, автор її дуже красиво живописав. Хоча тут ще питання, що краще для неї — стати вампіром, чи потрапити до рук такого ось головного героя:

«Ні, Зденко, я піду тільки тоді, коли ти мені пообіцяєш, що будеш любити мене завжди, як красуня обіцяла королю в тій пісні. Я скоро поїду, Зденко, і як знати, коли ми знову побачимось? Зденка, ти дорожче мені моєї душі, мого спасіння… І життя моє і кров — твої. Невже ти за це не подаруєш мені одну годину?»

Вся його «любов» однозначно зводиться ось до цієї ось години, не знаю якою треба бути дурепою, щоб клювати на такі зізнання. «Ти мене люби завжди, а мені від тебе потрібна лише година, ну може ще коли на годинку загляну, якщо проїжджатиму повз...». Хоча він у цьому питанні однозначно досвідченіше і вже не одну таку годину виманив на свої зізнання «кохання», чим любить похвалитися перед публікою, і до чого публіка з розумінням дослухається. Тож: хочеш великого і чистого кохання - приходь увечері на сіновал.

Отож свою роль, мабуть, відіграло й те, що герой мені абсолютно не симпатичний. З іншого боку враховуючи вік та вплив оповідання, то воно цілком навіть нічого, просто сучасного досвідченого читача вже може і не вразити. Під час читання викликає асоціації з атмосферою Гоголя. Подібний Упир мені сподобався трохи більше - напевно дався взнаки обсяг твору, у більш довгого Упиря більше часу на те щоб читач міг перейнятися його атмосферою.