Туве Янссон «Капелюх Чарівника»

Третя історія про мумі-троликів, яку прочитав і, мабуть, поки що найцікавіша. Або я вже настільки звик до цих кумедних істот, що мені вони починають подобатися більше. Тут, після сплячки, в яку впадають жителі мумі-дола на зиму, герої знаходять дивний капелюх, який може творити дива з предметами та героями, які в нього потрапляють. Не всі перетворення однаково хороші, тому щастя, що чаклунство тримається лише деякий час, а потім зникає. Тут з'являються ще дві нові кумедні істоти — Чупсля і Трясля, з таємничим вмістом свого саквояжу, за яким полює і страшна Мара і, власне, чарівник — господар капелюха з назви.

Але все закінчиться добре, для всіх будуть знайдені прийнятні рішення, лише Нюхмумрик залишає дол - його тягне спрага подорожей, але він обіцяє ще якось заглянути в гості. А добрий чарівник від радості, що одержав нарешті давно шукане, виконує кожному по бажанню. При чому бажання мешканців цієї казкової країни напрочуд вільні від пристрастей сучасного нам людського світу, і нам є тут з чого брати приклад. Цей чарівник нагадав мені чарівника з дитинства, що «прилетить раптом у блакитному вертольоті і безкоштовно всім покаже кіно». Ех дитинство, дитинство, ти куди пішло...