Лазар Лагін «Старик Хоттабич»
- Середня оцінка:
- 8.00
- Оцінок:
- 1
Мова оригіналу: російська
Класифікатор:
- Твір характерезують як: фантастичний/1,
- фантастика/1, пригодницький, авантюрний/1,
- Місце дії: наш світ (Земля)/1, Азія/1,
- Час: епоха новітньої культури (з XX ст. по наш час)/1,
- Сюжетні ходи: з використанням міфології/1, становлення, дорослішання героя/1,
- Перебіг сюжету: з екскурсами/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: дитяча/1, підліткова література/1,
Анотація:
Примітки:
Перша редакція твору існує від 1938 р. Друга редакція від 1951 р. була суттєво доопрацьована: Хапугін став американцем, пояснено перебуванням Жені Богорада в Індії, персонал перукарні районного банно-прального тресту перетворення на баранів уникнув, за засобом від бороди Хоттабичу довелося літати в тбіліські лазні (у 38-му його купили в московській аптеці), радіоприймач у 51-му ловить лише радянські міста, іноземних вже немає і т.д. — дрібних правок не злічити, змінився і сам стиль оповіді. Варіант 1951 спрямований на боротьбу із зовнішніми ворогами – американцями, італійцями та іншими «акулами капіталізму», тоді коли варіант 1938 - менш різкий в ідеологічному сенсі, бореться лише з внутрішніми негативними явищами. Тобто пізніша редакція була покликана надати книзі злободенності у тогочасному ідеологічному радянському спрямуванні (коливалась в такт лінії партії).
На тепер повість видається як в тій, так і іншій редакціях. Друга редакція також існує як мінімум у двох варіантах:
- у виданні 1953 року — 53 розділи, Степана Степанича Пивораки нема, а порошок «таро» був удома у Вольки;
- у виданні 1958 року — 64 розділи, уже є С.С. Пивораки, який бриє Вольку, а за порошком «таро» Хоттабич літає в Тбілісі.
Екранізація твору «Старик Хоттабыч» студії «Ленфильм», що вийшла на екрани 1958 року, автору не сподобалась настільки, що він попросив не ставити свого імені в титри…
Казка має свого прототипа у творі Ф. Енсті «The Brass Bottle» (Мідний глечик, 1900)
Видання:
іноземною:
(російська)
Екранізації:
Старий Хотабич (1957) , TMDb-рейтинг: 7
Волька – звичайний московський школяр-піонер, під час пірнань у Москві-ріці дістає з дна старовинний глечик. Він розкриває його і випускає могутнього джина-чарівника з тисячолітнього ув'язнення, який тепер, за законами джинів, стає виконавцем усіх бажань хлопця, навіть дуже необережних...
Відгуки:
З дитинства у мене відклалися найдобріші враження про цю казку, можна сказати один із найбільш пам'ятних і улюблених творів дитинства, здавалося на сторінках книги в сучасному антуражі ожив старовинний джин з арабських казок тисяча й однієї ночі і бродить сучасним містом потрапляючи у самі безглузді ситуації.. Досі яскраво пам'яталися моменти про футбол і про неочікувано злобного другого джина, пам'ятав і ім'я головного героя — Волька. Веселий гумор і захопливі пригоди подібних до мене хлопчаків.
Тож цілком зрозуміло, що мені захотілося піднести цю казку і своїм дітям. А вже разом із ними я прочитав її ще раз, тепер уже дорослим. Повинен визнати, що хоча в дитинстві вся політика і пропаганда сприймалися природно, на рівні мальчіша-кібальчиша і очікувано злобних буржуїв, тепер все це різало слух і тягнуло не на одну ложку дьогтю, що розбавляла бочку такої чудової розповіді. Усі ці вставки книгу суттєво псують і все тут! Аж прикро. Дітям доводилося то і діло регулярно пояснювати, що знову автор набрехав безвідносно до казки. Також я зрозумів, що навіть без пропаганди ідеологічно витриманий радянський текст досить застарів для сучасної дитини. І не треба говорити, що безкорисливість вже не знайома сучасній чи моїй дитині, сучасна дитину має (у благополучній, звичайно, країні) набагато більше ніж тодішні її однолітки, але вона просто не в змозі зрозуміти — невже дітворі не було чого собі побажати? Можна звичайно підходити до цього питання двояко: люди, які все мають і їм більше нема чого бажати — повинні бути щасливі, але мені чомусь здається зовсім навпаки, люди які всі мають і не знають чого ще хотіти — нещасні, схожі до буржуїв, яких так таврує автор. А дитині завжди є чого хотіти, зараз морозива, ляльку, машинку, таку ж машинку, але щоб дверцята відчинялися; хлопчакам - пограти в розбійників чи навпаки, стати супергероєм і врятувати.. та хоч однокласницю! Це ж дитинство! А навіть у «благополучній» радянській країні можна було побажати своїй бабусі здорові зуби, комусь здоров'я, відремонтувати школу, миру в усьому світі, нарешті. А палац? Невже дитині ніколи не хотілося потрапити в казку, щоб поблукати власним палацом і першою думкою буде віддати його державі? Я напевно таки був неправильним піонером, але пам'ятаю, що навіть у моєму дитинстві цей жест не викликав у мене нічого крім непорозуміння... Та ж все можна довести до абсурду і віддати наприклад подароване цуценя, а що ж — з нього можна буде виховати чудового прикордонного пса, щоб вірно охороняв кордон країни від поганих буржуїв. І хто взагалі того Вандердаллеса в країну то пустив у автора?
Крім того, у автора є наявні проколи загальноосвітнього плану. Наприклад, Хоттабич має бути значно старшим ніж іслам, що виник пізніше християнства, але старий вирвавшись із посудини поводиться як щирий його шанувальник, Сулейман Ібн Дауд — був іудейським царем. Незрозумілою також мені здалася пристрасть радянських людей, заслужених передовиків, проводити відпустку на криголамі. Навіть сам автор пише, що прогулянки на холоді, мерзлоті, по пустельних голих острівцях швидко всім набридли і ніхто не хотів покидати кают, невже щоб пограти в шахи треба діставати квитки на криголам?
Так і виходить, що хотілося поставити 10: за казку, за сюжет, за гумор, за мову (о Волька ібн Альоша, о найпрекрасніший з отроків, зірка серця мого...), але пілюля у вигляді політичної кон'юнктури серйозно тягне весь твір донизу ...
І ще одне доросле відкриття: виявляється подібно до давно відомих мені переробок «Буратіно» і «Чарівника Смарагдового Міста» і ця чудова казка теж не самостійна, а є переробкою «буржуйського» твору Ф. Енсті.., як не патріотично товариші, не по-комуністичному; а може навпаки, вельми по-комуністичному спіонерено? 😉 Треба буде ще Енсті (Мідний глечик) почитати...
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!