Айзек Азімов «C-Chute»

Оповідання не справило на мене особливого враження. Воно розчаровує своєю нереальністю, надуманістю, картонністю, тривіальністю, шаблонністю, банальністю і поганим опрацюванням деталей.

Особливо деталі, від початку і до кінця. Клоро мають слабший флот, тому захоплюють торгові кораблі землян і воюють уже ними, при цьому в самого торгового судна шансів перед захопленням - жодних. Клоро, захопивши корабель, залишають на ньому завжди лише два солдати, яких, як показало оповідання, і що логічно, можна відносно легко повалити і відбити корабель. Земляни, охоплені праведним гнівом, будучи придатними у військовому плані, тупо сидять у каюті, скаржаться на життя і чекають, поки їх захоплять, замість того щоб захищатися зі зброєю. У кожній великій каюті корабля землян облаштований С-шлюз для викидання трупів за межі корабля - я вже не кажу, що це марнотратно з точки зору економіки і конструкції корабля, але якщо виникає така широка потреба, то це вже не корабель, а катафалк якийсь. Бухгалтер, вибравшись назовні корабля, приклеєний до корпусу магнітними черевиками, втрачає орієнтацію, де верх, де низ, і ледве не падає, неприродно заламавши кінцівки і не в змозі зорієнтуватися, в який бік вставати (піднімати тіло) - я, звісно, не можу похвалитися подібним досвідом, але сцена мені здалася непереконливою. Ну і верх ідіотизму: корабель має атомні парові труби для маневрування, якими вільно може пересуватися людина, і які ведуть прямо в рубку керування кораблем... (атас! мені складно уявити цього горе конструктора з будь-якого погляду - напевно, він теж інопланетянин 🙂).