А.П. Чехов «Людина у футлярі»
- Середня оцінка:
- 8.00
- Оцінок:
- 1
Класифікатор:
- Твір характерезують як: реалістичний/1,
- соціально-побутовий/1,
- Місце дії: наш світ (Земля)/1, Кацапстан (московія)/1,
- Час: епоха просвітництва (з XVII ст. по XX ст.)/1,
- Перебіг сюжету: з екскурсами/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: доросла література/1,
Анотація:
Повчальна історія про простого вчителя гімназії Бєлікова. Ця людина добровільно загнала себе саму у футляр, як у фізичному сенсі - у будь-яку погоду була під парасолькою, у калошах, відгороджувалася від вулиці високим коміром, так і в духовному - все своє життя вона проводила, відгороджуючись від світу, кутаючись і хвилюючись "Як би чого не вийшло". Але ось колеги по гімназії, виснажені його товариством, вирішили його просватати, а далі, що ж все таки з цього вийшло...
Примітки:
Вперше — «Русская мысль», 1898, № 7, ст. 120—131. За життя автора було перекладено болгарською, сербсько-хорватською та чеською мовами.
Твір є частиною:
- Маленькая трилогия (цикл)
Цитати з твору:
- Бачити й чути, як брешуть, і тебе ж називають дурнем за те, що ти терпиш оту брехню; терпіти образи, приниження, не сміти одверто сказати, що ти на боці чесних, вільних людей, і самому брехати, посміхатися, і все це заради шматка хліба, заради теплого кутка, заради якогось чиночка, не вартого й копійки,— ні, більше жити так неможливо!Видеть и слышать, как лгут, и тебя же называют дураком за то, что ты терпишь эту ложь; сносить обиды, унижения, не сметь открыто заявить, что ты на стороне честных, свободных людей, и самому лгать, улыбаться, и всё это из-за куска хлеба, из-за теплого угла, из-за какого-нибудь чинишка, которому грош цена, - нет, больше жить так невозможно!
Видання:
іноземною:
(російська)
Відгуки:
Хочу зазначити 2 нюанси. Дивуюся наскільки школа може відбивати охоту до літератури, зокрема й такої талановитої. Кожному твору свій час, і якщо примушувати читати через силу, то ось тепер, як я, можна з подивом виявляти, що і не нудно зовсім, а навпаки цікаво і пізнавально.
Чехов у цьому оповіданні блискуче розкриває один психотип - "людина у футлярі", який у реальному житті саме в такому крайньому вигляді трапляється, напевно, досить рідко, принаймні мені - не траплявся. Але в ширшому сенсі, на жаль, не такий і рідкісний. Найстрашніше, як, до речі, і зауважує автор, сиділи б собі у своїх футлярах і гризли б самих себе, але ж ні - вони, діставшись до своїх тепленьких місць чиновника, клерка чи іншого управлінця, можуть "тримати в руках", мучити й псувати кров багатьом оточуючим людям, зі своїм "Як би чого не стало" та "Як же можна".
А ось закінчується оповідання на дещо іншій, достатньо революційній ноті:
"Бачити й чути, як брешуть, і тебе ж називають дурнем за те, що ти терпиш оту брехню; терпіти образи, приниження, не сміти одверто сказати, що ти на боці чесних, вільних людей, і самому брехати, посміхатися, і все це заради шматка хліба, заради теплого кутка, заради якогось чиночка, не вартого й копійки,— ні, більше жити так неможливо!"
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!