Джеймс М. Баррі «Пітер Пен»
- Середня оцінка:
- 8.00
- Оцінок:
- 1
Мова оригіналу: англійська
Класифікатор:
- Твір характерезують як: фантастичний/1,
- фентезі/1, пригодницький, авантюрний/1, казка/1,
- Місце дії: наш світ (Земля)/1, Європа/1, паралельний світ/1,
- Час: епоха просвітництва (з XVII ст. по XX ст.)/1,
- Сюжетні ходи: пірати/1, становлення, дорослішання героя/1,
- Перебіг сюжету: лінійно-паралельний/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: дитяча література/1,
Анотація:
Усі діти рано чи пізно стають дорослими. Проте, існує один-єдиний виняток — завжди дванадцятирічний Пітер Пен, втілення найпотаємніших фантазій своїх аж ніяк не казкових однолітків. Вільний від батьківського піклування, він уміє літати, живе на казковому острові, що населений феями, русалками, індіанцями, піратами. З Пітером увесь час трапляються неймовірні пригоди. Інколи його життя піддається смертельній небезпеці. Проте Пітер гідно долає найскладніші випробування.
Та іноді він усе ж таки відвідує наш нуднуватий реальний світ — хоча б задля того, щоб нишком послухати казки, що їх дівчинка Венді розповідає своїм молодшим братам...
Твір є частиною:
- Пітер Пен / Peter Pan (умовний цикл)
Видання:
Відгуки:
http://whatsread.pp.ua/work/8950
Чесно кажучи, залишився дещо розчарований книжкою, і не тому, що вона погана, а напевно тому, що очікував ще трохи більшого, у зв'язку з її популярністю. Можу припустити, що читай я її хлопчиськом, вона, напевно, сподобалася б мені набагато більше. Адже в ній в одному місці зібрано багато пригод, пірати, індіанці, веселе життя дітлахів у землянці з дверима в дуплах... Та й дівчаткам, напевно, теж має бути цікаво - польоти, русалки, феї, поцілунок... Загалом, наявні всі атрибути, які мають складати цікаву книжку для дитини, ба більше, автор досить органічно намагався вплітати й мораль, що теж плюс.
Мені, як дорослому, здався чудовим початок - я просто смакував мову автора, і в тому ж дусі, але трохи слабше, кінцівка. А от середина до них виявилася дещо в дисонансі. Такі чудові батьки, няня, їхні описи... і дітлахи - легко кидають батьків і летять кудись, ні, ну все зрозуміло - хто б у дитинстві не хотів політати? Ну, політали трохи й повернулися. Але ні - навіть не згадають про бідних батьків, які місця собі не знаходять! Автор потім навіть просторікує, що батьки завжди мусять тримати вікна відчиненими - раптом дітям захочеться колись повернутись, то щоб їм не подумалося, що їх не чекають. (Ага, захочеться їм: вони їх кинули, коли батьки ще були молодими, тож захочеться їм повертатися, коли батьки стануть старими і безпорадними, а як же).
У книзі присутні також досить жорсткі сцени, як то вбивства піратів, індіанців тощо. Та й сам Пітер відрубав руку ватажкові піратів, яку потім згодував крокодилу; напевно через це капітан Крюк став таким жорстоким. Взагалі сам Пітер мені теж не особливо імпонує, крім дитячої, нічим не обмеженої жорстокості, він мені більше схожий на дрібного тирана у своїй невеличкій групі, який, через те, що зупинився у розвитку, не обмежений громадськими, соціальними обов'язками й обмеженнями, робить, що хоче, під впливом сьогохвилинних забаганок; діти часто бояться щось йому заперечити і піти проти нього. У цьому він навіть чимось нагадує капітана Гака - хто знає, яка людина вийшла б із Пітера, доведись йому вирости? Наприклад, одна з його дитячих витівок, це нагодувати дітей уявною вечерею, при чому всі зобов'язані брати участь у цій «грі», а потім йти спати натщесерце і не пискнути. Далі книжка повністю перевертає моє поняття фей, як маленьких і добрих істот. Тут фея Дзинька - приклад шкідливості, заздрісності й підступності, їй нічого не варто спробувати хитрістю навіть убити Венді. Є в книзі й дивні навіть для казки нелогічності, які мені залишилися незрозумілими, наприклад, містер Дарлінг, такий розважливий на початку книжки, наприкінці оселився в собачій будці...
Наостанок хочу зазначити, що з подивом із відгуків дізнався, що така чудова назва казкового острова як «Небувандія» — від «небувати» (мені навіть чимось перегукується з незрівнянним «НЕВЕРЬвХУДО — Neverhood), у кацапів має назву «Нэтинебудет», якої не розумію 😃.
Тож, я б із чистою совістю оцінив повість на 7, але, гадаю, у дитинстві вона мала б сподобатися, зокрема й мені, значно більше, тож, оскільки цільова аудиторія все ж таки діти - поставлю 8.
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!