Олександр Купрін «Марианна»
- Середня оцінка:
- 6.00
- Оцінок:
- 1
Класифікатор:
- Твір характерезують як: реалістичний/1,
- психологічний/1,
- Місце дії: наш світ (Земля)/1, Україна-Русь/1,
- Час: епоха просвітництва (з XVII ст. по XX ст.)/1,
- Перебіг сюжету: лінійний/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: доросла література/1,
Анотація:
Лев Максимович, хоча вже й має величезний живіт, але свого часу був не останнім фахівцем щодо жіночого питання. Тепер же, після влаштовуваних ним обідів, він нерідко любить почастувати слухачів однією із своїх численних пікантних історій. Цього разу мова зайшла про час легковажної зеленої юності, коли оповідач щойно після університету відбував військову повинність і завів собі звичай часто відобідувати у ротного командира, в товаристві, в тому числі, його дружини Маріанни Фадіївни, Манечки.
Примітки:
Першодрук: газета «Волынь» (№ 279) 24.12.1896 р., за підписом: А. К.
Видання:
Відгуки:
Любив Купрін про кохання писати. Тільки ось у цьому оповіданні кохання то й немає, тільки «одна з пікантних історій». Якщо я правильно зрозумів мораль автора, то слід кувати залізо поки гаряче і «... якби тепер, до нашої досвідченості старих грішників, та додати силу, сміливість, палкість бажань молодості...», мається на увазі все той же «пікантний» напрямок думок оповідача. Тобто оповідач автора у своїй багатодосвідченості тепер, треба думати, жодної дівчини, яка б потенційно «дала», уже б не проґавив. А в цьому оповіданні він шкодує, що в більш юному віці не міг цього розпізнати і не брав (або ґавив).. Ось тільки одного не можу зрозуміти, оповідач з такою доброзичливістю розписує свого ротного командира, пише як той його душевно в свій дім прийняв, разом з дружиною йому товариство складав, а потім жалкує, що через свою молодецьку дурість з дружиною його не загуляв, хоча міг. Не розумію, як би він міг цьому ротному потім у очі дивитися? Свинство якесь виходить. Не говорячи вже про те, що в армії з ним міг його командир зробити...
Так що з художньої точки зору в оповіданні все красиво змальовано, ось тільки в чому власне сіль? У тому, що бувають такі стурбовані Леви Максимовичі без честі та совісті, від яких треба дружин ховати; такі дружини, що так легко з першим, що трапиться, парубійком можуть чоловікові роги наставити і такі чоловіки, котрі можуть так легковажно таких молодиків до таких своїх дружин власноруч приводити? Чи все ж таки автор поділяє погляди свого героя і разом з ним жалкує про втрачені пригоди?
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!