Юрій Горліс-Горський «Холодний Яр»
- Середня оцінка:
- 10.00
- Оцінок:
- 2
Класифікатор:
- Твір характерезують як: реалістичний/2,
- трилер/1, військовий/2, історичний/2,
- Місце дії: наш світ (Земля)/2, Україна-Русь/2,
- Час: епоха новітньої культури (з XX ст. по наш час)/2,
- Сюжетні ходи: революція чи повстання, бунт/2,
- Перебіг сюжету: з екскурсами/2,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: доросла література/2,
Анотація:
Історичний роман на основі спогадів автора - хорунжого партизанського кінного куреня ім. Кармелюка та 1-ї Запорожської дивізії - про національний спротив, що чинився протягом 1918—1922 рр. на теренах України. Так звана Холодноярська Республіка того часу була одним із осередків українського повстанського руху проти різномастих загарбників: німецьких окупантів часів першої світової війни, російських спочатку «білих», а тоді «червоних» інтервентів...
Видання:
Відгуки:
Не знаю, якими словами виразити це, але вважаю, що це книга, яку має прочитати кожен. Кожен українець - щоб щоб побачити, що москалі не стали такими в 2014-му чи 2022-му, а були такими завжди. І кожен не українець - щоб зрозуміти ставлення українців до москалів, цих диких недолюдків, катів та ґвалтівників. Цієї дикої орди, яка пустошить нашу землю століттями. Ще на самому початку книги тримає дивне відчуття. Що ти знаєш, чим це закінчиться, але все одно вболіваєш, що не закінчилось так, як ти знаєш. На сторінках постають герої, на яких дивишся і хочеш, щоб вони жили. А ще герої, які хочеш, щоб вони повиздихали всі до останнього.
Цікавим відкриттям стала тактика холодноярців: така різноманітна, продумана, десь навіть творча. Цікаво, що крім прямих сутичок з червоноармійцями (це ті, щоб повиздихали всі), вони ще пробивались на їхні ж місця - вдавали то вірних партійців-міліціонерів, то весь полк нарядили, як будьоновський. По всіх селах мали розвідку, що не дівчина - то розвідчиця. Що не прояв милосердя - то болючий промах. Варто один раз повірити, що хтось не винен, його "заставілі" - і вже на наступний день цей "заставілі" тебе здає і тебе ведуть до стінки. Наступного разу, коли всіх, яких "заставілі", пристрелюють, то вже зрозуміло, чому. Навіть коли своїх... які трохи зламались, трохи не змогли... То теж зрозуміло чому. Але дуже-дуже сумно. І дуже-дуже хочеться, щоб ясно-хто повиздихали всі.
Не можу сказати, що читати цей твір сподобалось. Не знаю як можуть подобатись описані, пережиті автором події. Читати було реально важко і читав довго, з перервами, але твір того вартий і більше того, він вартує найвищої оцінки. І також вартує подяки всім тим людям, завдяки яким роман не згинув і стало можливо прочитати його, взнати про ті події сучасному читачу. І я також вважаю, що цей твір варто вивчати якщо не в школі, то у вишах, або додавати як окреме завдання по вивченню історії України.
А читати було важко, бо не дивлячись на звитягу, на надзусилля героїв твору, читачу добре відомо результат тієї боротьби і тих подій, долі яка їх чекала. І вдвоє важко, бо легко проглядається прямий зв'язок подій, що відстоять від нас уже на сторіччя і сучасних українських реалій, чергової війни із тим самим підлим і підступним ворогом. І якщо я колись думав, ще це був спротив комуняцькій навалі селян - нащадків вільних козаків, то тепер ясно, що під комуняками ховались все ті самі москальські ординці із якими Україна протистоїть уже понад 300 років. І дивлячись на сучасні події, порівнюючи з описаним автором, за 100 років нічого не змінилось - це боротьба за виживання, за існування української нації.
Вічна пам'ять і слава героям!
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!