Олександр Грін «Слон и Моська. Из летописей ***ского батальона»

Солдат Мосей, або в роті просто Моська, був хоч хлопцем і вельми дюжим, але до армійської служби абсолютно не придатним. Йому б сіно перевертати, землю орати та за сільськими дівками упадати - ціни б йому не було, але в армії він, будучи натурою не стільки нерозумною, скільки доброю і чуйною, був чужим і зайвим. Біда в тому, що тоді, та на жаль і тепер, це мало кого хвилювало і ще менше хто б це міг визначити. В армії побутує підхід, що тільки армія зможе зробити з сільського мужика людину, навіть якщо він цього не розуміє і не хоче, і якщо все одно нічого не виходить, - то помри, але ми з тебе зробимо солдата, тут справа принципу, який у царській армії досягався лише фізичною жорстокістю і примусом. А бідний Моська заплющував очі навіть коли треба було стріляти по мішені, як би він зміг стріляти по живих людях?

Ця історія не схожа на інші ліричні й романтичні твори автора, зате вона така ж жива й пронизлива. Так і хочеться сказати, люди, ну будьте ж людьми! А ось фантастичного в ній, на жаль, немає - це суцільна реальність. Тож давайте прагнути зробити свою країну такою, щоб описана в оповіданні душевна, психологічна проблема більше не могла повторюватися в реальності ні в армії, ні в школах, ні ще де б то не було, щоб описаний сюжет став антиутопією. Давайте будемо людьми і будемо цінувати в оточуючих їхню індивідуальність всупереч відмінностям. І це дуже чудово, що цей твір не загинув і дійшов до наших днів, щоправда, на жаль, видно і за кількістю видань, і за кількістю оцінок, що він не на вершині популярності.

PS: Прочитав «Шинель», Гоголя, ці твори схожої тематики - про проблеми маленької людини. Причому історія про Мосея, як на мене, має гостріший і злободенніший вигляд, ніж Гоголівський Акакій "Навіщо ви мене ображаєте?". Але Шинель, видно, приречена на більшу славу і пошану...