Михайло Булгаков «Грядущие перспективы»

Досить цікавий текст, який дає змогу пізнати автора глибше, якщо можна так сказати. Ми побачимо яскраву не байдужу людину, московитського патріота, впевненого у своїх прагненнях. Людину, якій болить душа за свою батьківщину, як вона там вже її відчуває; яка усвідомлює лад, що настав, «злісною хворобою» та закликає «завойовувати власні столиці», вириваючи «п'ядь за п'яддю руску землю». І тут, щодо ладу, я із ним погоджуюсь і поважаю.

Безумовно, що цей текст відноситься до раннього автора і в процесі становлення Булгакова як письменника, його погляди могли зазнати серйозних змін, але все ж деякі думки, незважаючи на малий об'єм твору, є вельми показовими. Наприклад, можу зробити для себе висновок, що Булгаков, незважаючи на деякий трепет у своїх творах до Києва, на народження та юність в Україні, він безумовний московит, який, навіть з огляду на цей короткий нарис, відмовляє Україні в самостійності та бачить її саме як частину московії. Тобто Булгаков класичний московитський імперець, який не вважав поневолені імперією народи вартими самостійності.

Іншою цікавою деталлю є те, що Булгаков, як сучасник, як безпосередній учасник тих подій, коли єдиний раз у нарисі називає конкретну людину, винуватця противного автору стану речей, то це прізвище Троцького... І зараз, через майже сто років, можна дивуватися й засмучуватися, наскільки автор, незважаючи на молодість, виявився правий у своїх словах, що розплачуватися за наслідки тих подій будуть нові покоління дітей та онуків, і гадаю, що спадок тих подій не подоланий й донині:

«- Платіть, платіть чесно і вічно пам'ятайте соціальну революцію!»