Михайло Булгаков «Адам и Ева»

Шкода, що цей твір Булгакова наразі залишається маловідомим читачеві на відміну від тисяч оцінок, які виставили популярним прохідним речам. І нехай на даний момент його фантастична складова, на кшталт сонячного газу або антиотруйних променів винаходу професора Єфросимова, і здається такою, що не витримує жодної критики, але ж і за часів автора вона навряд чи мала більш реальний вигляд. Просто це антураж, другорядне тло, потрібне лише для вираження головного, що хотів донести автор. А що стосується суті, наповнення, то п'єса дуже насичена. Тут і пацифістські погляди автора, його лінія про те, що у війні на поголовне знищення людства немає тих, хто переміг, чи хто правий; що винахід, здатний захистити від катастрофи, треба віддати всім країнам, а не тільки соцтабору.

Просто блискучий пафос і карикатуризм у зображенні Адама, як партійного активіста; Дарагана, як червоного комісара. Їхня тупоумість і небажання зрозуміти, що не можна вести війну до останньої людини, неможливість піднятися над ідеологією до загальнолюдських цінностей і категорій. Навіть маючи борг врятованого власного життя, комуністичний фанатик, не роздумуючи, здатен відібрати життя у свого рятівника за ідеологію або за капсули з отрутою, бачачи наслідки її дії - порожні зачумлені міста. Але ні, воювати до останнього патрона і нести смерть на догоду світовій революції, нехай навіть не залишиться на всьому світі жодного робітника, селянина або революціонера! Ось цю атмосферу передано дуже талановито.

Є й критика радянської шаблонно-заполітизованої та відцензуреної донезмоги творчості: "Там, де колись виснажену землю борознили землисті обличчя селян князя Баратинського, нині з'явилися свіжі щічки колгоспниць..." (Це майже перший розділ🙂). Запитується, а в чому різниця, що щічки порожевіли, як були селяни кріпаками, так і залишилися? Але ж література...

У п'єсі багато символізму, наприклад автор наведених вище слів порівнюється з біблійним змієм-спокусником, хоча в другій половині твору він і відмовляється від комуністичної ідеології та підтримує Єву й нового Адама в їхньому прагненні почати просто жити. А реальним власником селян, що багаторазово борознять п'єсу, Булгаковим ставиться голова цензурного комітету, який захований за прізвищами декабристів...

Таким чином п'єса надзвичайно багатошарова і насичена змістом, і я б оцінив її ще на бал вище, якби не кінцівка, яка, в надії на пропуск цензурою, була віддана на догоду кон'юнктурі й тому вийшла змазаною і невиразною.

Тож, вважаю цей твір незаслужено забутим на тлі Майстра, Собачого серця..., а він нічим не гірший. Це навіть не п'єса, а просто якийсь сюрреалістичний треш, карикатура на радянську ідеологію і систему цінностей, якщо можна так сказати 🙂.