Ювал Ной Харарі «Sapiens. Людина розумна. Історія людства від минулого до майбутнього»

Автор практично від самого початку вводить поняття суспільного міфу, творення якого притаманне лише людям. Тобто поняття "Компанія Кока-Кола" (як і будь яка інша юридична особа) - це міф, який існує лише в головах людей; окремі географічні країни, ідеї типу свободи, рівності (або не рівності), демократії і так далі, звісно ж і всі релігії світу докупи - це все суспільні міфи, які тим не менше виконують важливу соціальну функцію - подібні міфи групують людей навколо себе, типу кружки за інтересами. Тобто, зі слів автора, я зрозумів, що він нам пропонує свій міф - своє бачення розвитку людства. Правда свою книгу і своє бачення він так в голос не називає, але після всього, що він нам розповів, що це, як не ще один міф? Адже підкріпляти свою думку фактами здебільшого він навіть не намагається (вже не говорячи про якість можливих фактів).

Далі нам розкажуть, що прадавні люди були декількох видів, яких всіх винищив хомо сапієнс. Мелькає навіть можлива теорія, що прадавній сапієнс міг змішуватися з іншими різними видами, тому ми зараз маємо декілька людських рас... Тут же, правда, автор каже, що якщо взяти прадавню людину скільки то там десятків тисяч років тому і живою дати сучасним ученим, то відрізнити її від сучасних людей було б не можливо - як він їх тоді розрізняє в минулому? - загадка. Аграрна революція закабалила людину, хоча дала можливість людству розмножитись, але знизила якість життя і зменшила кількість вільного часу. Великий мозок на початку був скоріше недоліком ніж перевагою, бо зжирав більшу частину здобутої енергії, мало що даючи натомість. Знову ж, далі, коли кити і дельфіни з суші вернулись назад у море, то за міфом Харарі, вони "натренували" собі носа на кінчик писка, щоб дихати з води. Та як сапієнс натренував собі мозок, який був йому з ходу недоліком, а не перевагою - не ясно.

З інших відгуків побачив, що публіці найбільше припала казочка про обізяну на початку, а коли ближче доходило до сьогодення, коли можна було міфи автора приміряти на сьогодення, то вже інтерес і бажання все брати на віру трохи згасали. Ну справді, тези 2012 автора про глобальний пацифізм, скорочення воєн і про мирний радянський союз, який відпустив поневолені народи, із сьогодення грають новими барвами. Цікаво, як, спостерігаючи, що автор попав пальцем у небо щодо одного аспекту, публіка може бездумно довіряти щодо іншого?

Проте місцями було досить пізнавально. Найбільш сподобались глави про економіку, гроші, релігію, історія географічних відкриттів, про те чому і як відстала Європа випередила значно розвинутіший на той час схід тощо. Наприкінці присутня також досить суперечлива глава про можливе майбутнє людства, тут перераховано всі популярні ідеї сучасних фантастів про надлюдей, кіборгів, штучний інтелект, спільний розум і про те як людство має само себе закопати породивши після себе нову більш потужну гілку еволюції - андроїдів. Звісно, якщо взяти до уваги, що автор вегетаріанець, то трохи часу він присвятить стражданням тварин, поневолених людством; а якщо те, що гей, - то, що це нормально, бо в природі можливо. А як же щодо переваги яку ця еволюційна його якість має надавати його виду, як той же мозок чи ніс у дельфіна? Тож кожній свашці по ковбасці і все менторськи і безапеляційно, без спроби аналізу недоліків свого міфу і без того, щоб назвати це міфом (а це, за його ж термінами, навіть не теорія). Та було цікаво і місцями навіть пізнавально, але при сприйнятті його тексту раджу налаштовуватись критично і мислити самостійно.