Михайло Булгаков «Московские сцены. (На передовых позициях)»
- Середня оцінка:
- 9.00
- Оцінок:
- 1
Мова оригіналу: російська
Класифікатор:
- Твір характерезують як: реалістичний/1,
- сатиричний/1, соціально-побутовий/1,
- Місце дії: наш світ (Земля)/1, Кацапстан (московія)/1,
- Час: епоха новітньої культури (кінець XIX-XX ст./1)/1,
- Перебіг сюжету: лінійно-паралельний/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: доросла література/1,
Анотація:
Примітки:
Фейлетон. Першодрук: «Накануне», Берлін - М., 1923, 6 травня, під назвою «Четыре портрета». В оповіданні зображена квартира московських знайомих автора - колишнього помічника присяжного повіреного Володимира Євгеновича Коморського та його дружини Зинаїди Василівни.
Видання:
Відгуки:
Я навпаки не побачив тут сатири на «буржуя», автор пише з боку буржуя і залишається з буржуєм. Він описує боротьбу Олександр Палича з режимом за свою власність і боротьбу в кінцевому рахунку марну, з відомим результатом, але аж ніяк не безглузду. Можливо, з боку це і нерозумно, ми ж знаємо всю марність його зусиль, але людина робить, що може. А що, розумніше було б піти самому і здатися, віддати, що маєш, що нажили ти і твої батьки, і потім тулитись в якійсь будці з «людьми в сірих шинелях, об'їдених міллю, і дівицями з портфелями» (краще це описано в Собачому серці)?
Навпаки, тут жорстка сатира на радянський лад і це ще треба вміти так було написати, щоб потім це оповідання ще й надрукували. Ну хіба не смішно виглядають представники влади рад, які табунами ходять у квартиру з тупою завзятістю у своєму прагненні перетворити все на комуну і комуналку. Замість того, щоб докласти всіх зусиль, щоб побудувати житло і забезпечити всіх, хто цього потребує, пристойними і комфортними умовами, набагато простіше, звісно, все поділити й відібрати, забезпечити кожному свою конурку. І ось це то автор і висміював, і портрети висміював, якими кожна радянська людина має обвішатися і т.д. і т.п. Що це, власник смішний, який щоб вижити має портрет повісити, чи радянська влада смішна, яка преференції видає, якщо портрет висить? Це влада смішна, коли щоб людину залишили в спокої і дали їй просто жити, потрібно виглядати жебраком аж до рваної білизни, зіпсувати квартиру, не мати вбиральню, не топити кухню і все обвішати портретами вождів і співати осанну цьому режиму. Це ж взагалі чимось Північну Корею нагадує: у країні голод, але всі ллють щирі крокодилячі сльози за померлим вождем, який, по суті, - спадковий цар.
А буржуй, навпаки, показаний у теплих тонах, трохи нерозумним, трохи смішним У нього є прислуга, товариш Єпішина, «технічна робітниця», яка виступає на боці господаря, і він їй цілком довіряє, приймаючи чергову делегацію робітників і трудящих. Уже одне це показує, на чиєму боці симпатії автора.
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!