Сортування по:



Хотіли свободи слова? Затуляйте вуха!
Іван Франко

Пурпуром сонечко сходить,
Пурпуром криється в морі;
Так будь і ти все спокійний –
В щасті і в горі.
Пурпуром криється в морі;
Так будь і ти все спокійний –
В щасті і в горі.
(Давнє й нове, Паренетікон, Строфи: 1)

Мужню силу хоч похилить горе,
Та не зломить, в підлість не поверне;
Так і свічку хоч схили додолу,
Свого світла вниз вона не зверне.
Та не зломить, в підлість не поверне;
Так і свічку хоч схили додолу,
Свого світла вниз вона не зверне.
(Давнє й нове, Паренетікон, Строфи: 2)

Обрубане дерево знов зеленіє,
І місяць із серпа знов повний стає;
Се бачачи, чесні, не тратьте надії,
Хоч доля гнівная вас гонить і б’є.
І місяць із серпа знов повний стає;
Се бачачи, чесні, не тратьте надії,
Хоч доля гнівная вас гонить і б’є.
(Давнє й нове, Паренетікон, Строфи: 3)

Не цурається правди мудрець,
Хоч вона й з уст дитинячих буде, –
Так як в ніч, коли сонце зайшло,
Каганця не цураються люде.
Хоч вона й з уст дитинячих буде, –
Так як в ніч, коли сонце зайшло,
Каганця не цураються люде.
(Давнє й нове, Паренетікон, Строфи: 4)

Добру науку приймай, хоч її і від простого чуєш;
Злої ж на ум не бери, хоч би й святий говорив.
Злої ж на ум не бери, хоч би й святий говорив.
(Давнє й нове, Паренетікон, Строфи: 5)

Хто має мудрість, а з неї
Ближнім не хоче вділити,
Той має скарб многоцінний,
В міх шкуратяний зашитий.
Ближнім не хоче вділити,
Той має скарб многоцінний,
В міх шкуратяний зашитий.
(Давнє й нове, Паренетікон, Строфи: 6)

Навіть той, хто в призначення вірить,
Все ж трудитися мусить постійно:
Адже ж бачиш і сам, що без труду
Не горить і сухеє поліно.
Все ж трудитися мусить постійно:
Адже ж бачиш і сам, що без труду
Не горить і сухеє поліно.
(Давнє й нове, Паренетікон, Строфи 10)

Не звикай утертими стежками
Йти за другим сліпо, як у дим,
Бо як стануть пастухи вовками,
Треба вівцям пастися й самим.
Йти за другим сліпо, як у дим,
Бо як стануть пастухи вовками,
Треба вівцям пастися й самим.
(Давнє й нове, Паренетікон, Строфи 11)