Сортування по:
Іван Франко
Добру науку приймай, хоч її і від простого чуєш;
Злої ж на ум не бери, хоч би й святий говорив.
Злої ж на ум не бери, хоч би й святий говорив.
(Давнє й нове, Паренетікон, Строфи: 5)
Хто має мудрість, а з неї
Ближнім не хоче вділити,
Той має скарб многоцінний,
В міх шкуратяний зашитий.
Ближнім не хоче вділити,
Той має скарб многоцінний,
В міх шкуратяний зашитий.
(Давнє й нове, Паренетікон, Строфи: 6)
Навіть той, хто в призначення вірить,
Все ж трудитися мусить постійно:
Адже ж бачиш і сам, що без труду
Не горить і сухеє поліно.
Все ж трудитися мусить постійно:
Адже ж бачиш і сам, що без труду
Не горить і сухеє поліно.
(Давнє й нове, Паренетікон, Строфи 10)
Не звикай утертими стежками
Йти за другим сліпо, як у дим,
Бо як стануть пастухи вовками,
Треба вівцям пастися й самим.
Йти за другим сліпо, як у дим,
Бо як стануть пастухи вовками,
Треба вівцям пастися й самим.
(Давнє й нове, Паренетікон, Строфи 11)
Щасливий той багач подвійно:
Піч повна дров, огонь горить, гогоче;
А в мене лиш одно поліно,
Та й те горіть не хоче.
Піч повна дров, огонь горить, гогоче;
А в мене лиш одно поліно,
Та й те горіть не хоче.
(Давнє й нове, Паренетікон, Строфи 16)
Скупий – не пан своїх засіків повних,
А сторож, і приставник, і невольник.
А сторож, і приставник, і невольник.
(Давнє й нове, Паренетікон, Строфи 18)
Книги – морська глибина:
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить.
Дивнії перли виносить.
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить.
Дивнії перли виносить.
(Давнє й нове, Паренетікон, Строфи 19)
Хто власного ума не має,
То з книг не вийде ум йому;
Хто є сліпий на обі оці,
То що по дзеркалі йому?
То з книг не вийде ум йому;
Хто є сліпий на обі оці,
То що по дзеркалі йому?
(Давнє й нове, Паренетікон, Строфи 20)
Клониться дерево, плодом обтяжене;
Чесний, розумний, і ти так клонись!
Висохле древо, безмізкії голови
Зломляться, та не похиляться вниз.
Чесний, розумний, і ти так клонись!
Висохле древо, безмізкії голови
Зломляться, та не похиляться вниз.
(Давнє й нове, Паренетікон, Строфи 21)
Мухи сідають на ранах,
Пчоли на квітах пахучих;
Добрий все бачить лиш добре,
Підлий лиш підле у других.
Пчоли на квітах пахучих;
Добрий все бачить лиш добре,
Підлий лиш підле у других.
(Давнє й нове, Паренетікон, Строфи 23)
Хто з всіми добрий хоче буть,
Той швидко втратить добрий путь.
Не може при добрі той жить,
Хто хоче злу й добру служить.
Бо хтівши догодить обом.
Він швидко стане зла рабом.
Той швидко втратить добрий путь.
Не може при добрі той жить,
Хто хоче злу й добру служить.
Бо хтівши догодить обом.
Він швидко стане зла рабом.
(Давнє й нове, Паренетікон, Строфи 28)