Айзек Азімов «The Pause»
- Середня оцінка:
- 7.00
- Оцінок:
- 1
Класифікатор:
- Твір характерезують як: фантастичний/1,
- фантастика/1, гуманітарна фантастика/1, філософський/1,
- Місце дії: наш світ (Земля)/1, Америка Північна/1,
- Час: епоха новітньої культури (з XX ст. по наш час)/1,
- Сюжетні ходи: контакт/1,
- Перебіг сюжету: лінійний/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: підліткова/1, молодіжна/1, доросла література/1,
Анотація:
Видання:
Відгуки:
Оповідання починається з цікавої ідеї – несподіваного зникнення радіоактивності. Припустивши відмову обладнання, цей факт спочатку перевірили на кількох екземплярах вимірювальних приладів, потім перейшли до експериментів із засвічуванням плівки. Цікаво, не отримавши підтвердження радіоактивності і на плівці, до якого логічного пояснення дійшли б ви? Герої оповідання в цьому місці починають дзвонити в Білий дім, оскільки наступним їх припущенням було те, що хтось якимось чином зміг знешкодити їх радіоактивні матеріали, рівно і ядерні бомби, а значить з хвилини на хвилину слід чекати удару або вторгнення. Остання ідея стала для мене несподіваною, а сам початок досить заінтригував.
Далі у відгуках писали про якихось інопланетян, яких у тексті й близько не було. Автор узяв однозначно вище, описавши певну сутність, що прийняла образ стандарту для людини даної місцевості і ідентифікувала себе як персону, яка виходить поза рамки цього всесвіту, контролює розвиток людства тисячоліттями і на цей момент веде розмову в сотнях різних образів по всьому Земному шару. Крім того, для цієї персони нічого не варто не лише поставити радіоактивне випромінювання на паузу, але вилучити саме це поняття зі всіх книг на планеті й витерти з пам'яті. Як собі хочете, але це явно не «інопланетянин». Сам автор дає нам ще одну підказку, визначаючи людство як овець на подвір'ї (скотному?) і відповідно їхнього пастуха.
Ця остання «знахідка» автора виглядала для мене вже досить неоднозначно. Хоча, якщо все ж таки використовувати аналогію з вівцями, то вівці не усвідомлюють, що вони існують заради того, щоб їх стригти, а потім на м'ясо, аналогічно кури - щоб неслись, а тоді - на м'ясо. А якби усвідомили і повстали, то - нема на зиму теплого хліва чи курника, нема вдосталь корму і т.д. і т.п., натомість настає повна свобода, яка по суті зводиться до вибору як померти в найближчій перспективі — від голоду чи від вовка (ну чи т.п.). Чи все ж усвідомивши, що існуєш лише за забаганкою і завдяки догляду та турботі вищої істоти, краще вибрати кілька накреслених тобі років ситого життя? Ну або ще приклад: зробили ви якогось простенького робота, щоб відкорковував вам пляшки з пивом і підносив капці, а він усвідомив себе особистістю і відмовився пиво відкривати. Зробили собі іншого, а цього розібрали і викинули на смітник, чи не так?
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!