Майкл Крайтон «Prey»

Дивно, як за цим романом ще не зняли фільм – текст відчувається дуже кінематографічним. Роман читається легко та швидко, сюжет захоплює. Сцени із доглядом за дітьми мене не напружували, хоча питання, навіщо в подібному (технотрилер) романі стільки подібних подробиць, все ж таки виникло. Герой не видався невдахою чи скиглієм, просто у нього пішла не найвдаліша смуга, а тут ще дружина, схоже, знайшла іншого — що йому в такому разі робити — веселитися і молодецтво виказувати? Нормальна собі реакція звичайної людини.

Крайтон, як автор, безперечно мені подобається. Це вже четвертий роман, який я у нього не без задоволення прочитав, а ще бачив кілька непоганих екранізацій. Але саме роман «Рій» все псує технічна складова, вона абсолютно нереалістична, а так як для «технотрилера» ця складова з приставкою «техно-» не просто так входить навіть у назву піджанру, то це навіть не ложка дьогтю, а щось ближче до поганого фундаменту, на якому зведена вся розповідь. За технічну складову я взагалі більше шістки не поставив би. Та й окрім неї багато нестиковок та нелогічностей. З цієї ями роман витягує лише загальна легкість читання та вміння автора цікаво просуватися сюжетом. Щоправда, і початок трохи затягнутий. Можна було б обійтися без памперсів та відрижки.

Ні, можливо, людині з гуманітарнішим складом розуму це все було б легше сприйняти на віру. Але мені, більше технарю, все це виявилося абсолютно непідйомним. Головний герой, який багаторазово підкреслено програміст і якого запросили розібратися з кодом, нічого так і не кодував, те що автор підносив як програму, програмою не є. Мені не зрозуміло як взагалі ці нанороботи програмувалися, автор описав, як вони фізично збиралися на молекулярному рівні. Добре, припустімо, а як на цей молекулярний рівень попадала програма, де вона зберігалася, як виконувалась? Автор пише, що у нанороботів були додані блоки пам'яті, п'єзоелементи, блоки акумуляторів, ліхтарики, рушії якісь мають бути і т.д., це крім основних функцій, заради яких вони створювалися. І як це все собі автор уявляє на нано- або молекулярному рівні? Ні, може нанотехнологія, як і будь-яка інша технологія, може бути небезпечною, але в одному я спокійний — такого, як описав автор і в тому вигляді, як він це бачить, — бути не може.

Далі, за логікою та причинно-наслідковими зв'язками. Навіщо Формана запросили на фабрику? Я так і не зрозумів, що він мав там зробити. На момент, коли він прибув, наявною була криза, кінцевий продукт не був готовий до випуску, але фабрика завзято щось виробляла. Що вона продукувала і що робили з кінцевим продуктом, у коробки складали? Кому було потрібно, те, що вони виробляли, адже кінцевого продукту, комерційних замовлень як таких ще й близько не було, а робота виробничої лінії була зупинена лише фінальним вибухом. Коли знищували гніздо «диких» роїв, герої піднялися по крутих стінках термітника і зістрибнули всередину, як потім усередині виявився всюдихід, який підірвали? Загинуло вже кілька людей, але за текстом ні в кого я не помітив жодних емоційних проблем, більше того, щось хотіли святкувати із шампанським і жодної думки про загиблих. На тій фабриці регулярна смертність співробітників, на кшталт програмістів, була нормою, увійшла у звичку чи що? А як взагалі програмування пов'язане із виробництвом? На виробництві мали бути зовсім інші фахівці, а не вся колишня команда звільненого Фултона і т.д. і т.п.