Роджер Желязни «Дев'ять принців Амбера»
- Середня оцінка:
- 8.50
- Оцінок:
- 2
Мова оригіналу: англійська
Час написання: 1967
Класифікатор:
- Твір характерезують як: фантастичний/2,
- фентезі/2, героїчне/2, епічне, класичне/2, багато інтриг/2, пригодницький, авантюрний/2,
- Місце дії: наш світ (Земля)/2, Америка Північна/1, паралельний світ/2,
- Час: епоха новітньої культури (з XX ст. по наш час)/2,
- Сюжетні ходи: артефакти/1, супергерої, надприродні здібності/2,
- Перебіг сюжету: лінійний/2,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: молодіжна література/2,
Анотація:
Корвін приходить до тями в одній із приватних клінік Нью-Йорка, у нього втрата пам'яті, але поступово він з'ясовує, що насправді він є одним із дев'яти принців вічного королівства Амбера, одним із чисельних відображень якого є Земля. Король Амбера, Оберон, вже давненько зник і тепер між принцами точиться боротьба за трон, як то кажуть, не на життя, а на смерть.
Твір є частиною:
Видання:
Відгуки:
Не назву себе поціновувачем Желязни, може і тому, що читав не так і багато його творів. Отож вирішив прочитати одразу щось рейтингове і відоме - Хроніки Амбера. Уже прочитавши перший твір циклу, із відгуків взнав, що виявляється Желязни із його Хроніками називають одним із родоначальників жанру сучасного фентезі, в одному ряду із Толкіном та Ле Гуїн. Але не назву себе і знавцем чи любителем саме фентезі, оскільки люблю чергувати книги різних жанрів і схильний ознайомитись із їх найбільш відомими творами. Отже чудово, тоді почну з порівняння. На мій смак, із Володарем перснів Толкієна 9 принців Амбера неспівмірні, суттєво йому поступаючись. А ось мандри Чарівника Земномор'я справили на мене куди менше враження і мандри принца Корвіна із Амбера сподобались поки більше. Ще можу із "об'ємного" фентезі порівняти із Відьмаком Сапковського, також не на користь останнього.
Сам перший роман циклу починається із такого сюжетного ходу, що вже давно став штаммом, як втрата пам'яті. Проте тут він вплетений досить органічно і дозволяє поступово, разом з героєм вникнути у світ книги. Сам герой Корвін не зовсім мені імпонує, але автор підводить до того, що будучи одним із принців Амбера, як і всі вони жорстоким і цілком поглинутим жагою влади і трону, поступово, під дією тривалого проживання на Землі, він набуває все більш людяних рис, як от співчуття, совість і т.п., можливо ми ще спостерігатимемо метаморфозу, коли я співчуватиму йому насправді. Герой дуже багато курить (цілими блоками сучасних цигарок), аж занадто, як на фентезійний світ меча і вічного королівства.
Мова книги проста, сюжет типово пригодницький, але поступово, хоча і не одразу, він зміг мене зацікавити. Цікаво виглядають карти, лабіринт... Опис баталій, що зводиться передовсім до перерахування числівників, навпаки слабуватий. Не вистачає більш проробленої історії світу. Маю на увазі, що Амбер, Дворкін, Оберон і його діти виглядають цілком божественними істотами і можуть творити інші світи, так звані Тіні. Але богами вони ніби не є і можуть загинути, тоді хто ж це все створив і як? Яка механіка всесвіту? - Не ясно. Фінальний поворот із зором героя також не назвеш сильною стороною фантазії автора.
Отож книга таки не шедевр, але досить добротне чтиво, особливо, мабуть, у юнацькому віці.
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!