Луїза Мей Олкотт «Маленькі жінки»
- Середня оцінка:
- 8.50
- Оцінок:
- 2
Мова оригіналу: англійська
Класифікатор:
- Твір характерезують як: реалістичний/1,
- психологічний/1, соціально-побутовий/1,
- Місце дії: наш світ (Земля)/1, Америка Північна/1,
- Час: епоха просвітництва (з XVII ст. по XX ст.)/1,
- Сюжетні ходи: становлення, дорослішання героя/1,
- Перебіг сюжету: лінійний/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: підліткова/1, молодіжна література/1,
Анотація:
Четверо юних сестер — Мег, Джо, Бет та Емі, які народилися в заможній родині, а нині потерпають від бідності, хоч інколи й нарікають на долю, але день у день вчаться наповнювати душу добром та милосердям.
Кожна з них має свої риси характеру, вирізняється неповторною зовнішністю і манерами, світобаченням та інтересами. Але вони люблять одна одну та батьків, вміють знаходити радість у простих речах і тим самим творять навколо себе атмосферу справжності, яка притягує інших.
Нагороди:
«200 найкращих книг за версією BBC» (18).
Твір є частиною:
Схожі твори:
- Елеанор Портер Полліанна / Pollyanna (про позитивну поведінку)
Видання:
Екранізації:
Маленькі жінки (2019) , TMDb-рейтинг: 7.863
Фільм розповідає про життя чотирьох сестер Марч, які дорослішають, розплутують сімейні проблеми і вчаться будувати стосунки на тлі Громадянської війни в США.
Маленькі жінки (1994) , TMDb-рейтинг: 7.281
Екранізація однойменного роману, що частково написаний за дитячими спогадами авторки: про дорослішання чотирьох сестер Марч під час Громадянської війни в Штатах, про їхню першу любов, надії та розчарування, про формування їхньої життєвої позиції та початок самостійного життя.
Відгуки:
А я люблю читати дитячі та юнацькі книги. Вони мене приваблюють своєю добротою та безпосередністю. А ще я нормально ставлюся до моралізаторства та повчань у подібних книгах — де ж їм тоді бути, як не в них? Хоча, звичайно, автору важливо не перебрати певну межу, втім, як і в будь-якій іншій характеристиці — як то кажуть — «що занадто, то не здраво». Як на мене, тут баланс витриманий, і книга припала мені до душі, при цьому здалася схожою з «Поліанною» Е. Портер.
Що ще може грати роль в різниці оцінок, так це переклад. Я читав в українському перекладі І. Бондаренко, і він мені дуже сподобався. Я, звичайно, не знаю як воно в оригіналі, але нижче наведу одну цитату - я намагався знайти її в перекладі російською, але виявилось, що вона хоч і про те ж, але вся поетика і лаконічність сенсу були спотворені.
Отже, книга зворушливо описує один рік із життя чотирьох сестер, у моєму варіанті перекладу вони мені здалися досить різними: старша — вже дівка, її цікавлять вбрання, танці і вже поглядає на кавалерів; Джо вже має кавалера, але вона хлопчачиться і не бажає цього помічати; молодша ж ще шиє вбрання лялькам... Кожен розділ обігрує деяку ситуацію, з якої наші героїні мають винести певний урок. Їхній батько весь рік далеко від сім'ї, він на війні, і мати переконала дочок, що вони повинні рости над собою, працювати над своїми недоліками і ставати краще. І я повністю із цим згоден — кожна людина має боротися зі своїми недоліками і прагнути бути кращим. У цьому і є основна мораль книги, як я її бачу.
З іншого боку, я теж не помітив, щоб сімейство Марч так уже страждало від бідності, і це під час війни. Але складається враження, що саме це і є їхня основна проблема. Тут якраз буде доречна обіцяна цитата:
«...У наші дні людям не залишають спадки просто так. Чоловіки повинні для цього працювати, а жінки - виходити заміж заради грошей. Це дуже несправедливий світ...»
На мою думку, тут проблема і у автора. Все крутиться навколо цього пунктика, потім автор вкотре показує, що важливішим за статки буде кохання, дружба, здоров'я... Сімейство збідніло, бо його глава не поскупився підтримати друга у скрутну хвилину. Але ось знову героїні хочуть титул, прикраси, розваги... Вони змушені працювати в міру сил і можливостей, але їх засмучує сама необхідність цього, адже так лише тому, що вони збідніли. А здобудь вони омріяне багатство, здійснись мрія «ех, мати б дзвінкий титул і потрясати всіх розкішшю й елегантністю» і можна знову лиш бали, прогулянки і прихорошування. Їхні знайомі з такими можливостями викликають заздрість. Звичайно, як тут не нарікати на «Цей дуже несправедливий світ»? Але дозвольте, у цієї «бідної» сім'ї з мами та чотирьох дівок є прислуга, яка за ними прибирає та готує. А автору та її героям не спадає на думку, що будь-яка прислуга в цьому несправедливому світі також може хотіти розбагатіти? А хто їм тоді має шити вбрання, прибирати за ними, і т.д, коли настане ера жаданої справедливості?
Ось тут авторка якось недопрацювала, і мене це чи не найбільше місцями дратувало. Тут ще можна згадати про війну, де вже рік пропадає батько, але яку на сторінках книги можна було б і не розгледіти, якби, врешті, не поранення батька. Я так розумію, це громадянська війна, де Північ авторки бореться за звільнення рабів Півднем. Який разючий контраст із сприйняттям війни тут і, наприклад, у «Віднесених вітром» М. Мітчел з протиборчої сторони...
Але загалом книга повчальна, цікава, та планую прочитати продовження.
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!