Елеанор Портер «Полліанна»
- Середня оцінка:
- 10.00
- Оцінок:
- 1
Елеанор ПортерМова оригіналу: англійська
Класифікатор:
- Твір характерезують як: реалістичний/1,
- психологічний/1, соціально-побутовий/1,
- Місце дії: наш світ (Земля)/1, Америка Північна/1,
- Час: епоха новітньої культури (з XX ст. по наш час)/1,
- Сюжетні ходи: становлення, дорослішання героя/1,
- Перебіг сюжету: лінійний/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: підліткова література/1,
Анотація:
Історія про дивовижну дівчинку, що після смерті батьків потрапила на виховання до своєї суворої тітки. Володіючи вражаючою здатністю завжди і всюди, незважаючи на найгірші обставини, «грати в радість», робити це щиро і щедро, Полліанна зуміла вилікувати від нудьги, болю і похмурості всіх, хто з нею зустрівся.
Твір є частиною:
- Полліанна / Pollyanna (цикл)
Схожі твори:
- Луїза Мей Олкотт Маленькі жінки / Little Women (про позитивну поведінку)
Цитати з твору:
- Легше сказати інваліду, чому він може радіти, аніж самому бути інвалідом і намагатись чомусь радіти.Легко советовать неизлечимому калеке, как ему радоваться, но совсем другое дело, если ты сам такой калека и хочешь этим советом воспользоваться.
- Лише рука й серце жінки чи присутність дитини роблять із дому справжню домівку.Только женская рука и сердце или присутствие ребенка могут создать дом.
Видання:
Екранізації:
Полліанна (2003) , TMDb-рейтинг: 8.405
Одинадцятирічна Полліанна після смерті батьків залишилася зовсім одна, і єдиною родичкою, яка може про неї подбати, виявляється багата тітка Поллі. Тітка Поллі відома своєю суворістю, так що для Полліанни переселення до неї означає початок нового життя – того, де діють суворі заборони, і немає жодної людини, яка любила б дівчинку такою, якою вона є. Втім, Полліанна не сумує: тато давно навчив її маленькому секрету, як зробити своє життя кращим – що б не відбувалося навколо, треба завжди радіти життю та зберігати оптимістичний настрій. Так що Полліанна, пам'ятаючи про слова батька, почала дотримуватися його поради і щокроку випромінювати оптимізм і доброту. Такий настрій не був з розумінням зустрітий у суспільстві, де тепер обертається Полліанна: ні сувора тітка, ні її сусіди не вважають, що сумне життя в маленькому містечку здатне хоч у когось викликати радість. Втім, що б вони не думали, Полліанна залишається вірною своїм принципам.
Відгуки:
Чудовий твір, від якого просто віяло теплом. Взявся його читати після своєї дитини, просто з інтересу, що воно собою являє, благо роман досить короткий. І його прочитання стало віддушиною після кількох досить темних, важких, безмірно роздутих творів, хоч і відомих, і знаменитих. Так, сюжет Поліанни в цілому невигадливий, простодушний, а десь і навіть наївний, зате це добра і світла книга. І я солідарний з юною героїнею, що завжди потрібно шукати привід до радості, нехай вам і здаватиметься, що приводів до смутку більше. І так, людям, які не зможуть знайти в собі сили пограти в гру Поліанни, книга не сподобається і, напевно, дратуватиме, а тим же, хто ще може пересилити себе і змусити розгледіти щось добре, радісне в сірій повсякденності, книга повинна сподобатися.
Адже це не Елеанор Портер вигадала формулу щастя «Хочеш бути щасливим — будь ним!», а отже вона не самотня у своїй філософії.
А для себе в тексті я навіть знайшов кілька афоризмів:
- Легше сказати інваліду, чому він може радіти, аніж самому бути інвалідом і намагатись чомусь радіти.(Так, так, - тут власне автор сама і суперечить своїй героїні 😃).
- Лише рука й серце жінки чи присутність дитини роблять із дому справжню домівку.
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!