Іван Франко ««Як почуєш вночі край свойого вікна…»»

Два куплети, фактично поетична мініатюра, але до чого яскрава й западає в душу. І це не тільки моя думка, щоб це зрозуміти досить трохи більше заглибитися в подальшу історію твору. Фактично ці вісім рядків вже за першого прочитання лягають на музику, додаються повтори — і ось готова пісня, яку так і тягне назвати народною. І справді, ці два куплети можна знайти в інтернеті в музичному виконанні.

Але на цьому історія вірша не закінчується, мініатюру Франка фактично увібрав у себе вірш іншого яскравого українського поета Богдана Лепкого «Час рікою пливе». Але справжнім хітом ці рядки прозвучали у виконанні та опрацюванні Миколи Гнатюка 1993 р. Хоч від мініатюри до хіта, але, здається, на початку все одно був Франко. Ось така історія.

«Як почуєш колись біля свого вікна,

Хто зітхає так сумно і важко,

Не вставай, не будись, не тривож свого сна,

Не тривож свого сна, моя пташко.»

(з варіанта Гнатюка)