Роберт Говард «Примари Замбули»

Після кількох оповідань, де Конан вже мав більш осмислений, цілеспрямований образ, знову трапляється історія у дусі Конана початку саги. І знову наш герой безцільно бродить вулицями чергового містечка, напивається, абсолютно бездумно тринькає гроші і не цурається безглуздого ризику. Хоча у триньканні грошей він досягає нових вершин — свідомо чинячи так з грошима, Конан наперед знімає кімнату на одну ніч, щоб не спати на вулиці, коли гроші скінчаться. Ах який зразковий хлопчик-паїнька, думає про майбутнє.

Взагалі, дочитавши в циклі до цього оповідання, можна прикинути певний психологічний портрет його головгероя. По суті це має бути людина глибоко нещасна по життю, яка пережила велике горе, зазнала важкої втрати. Щось таке, що позбавило його мети. І тепер він блукає світом, удень із ризиком, по краю леза, заробляючи собі харч, на вечір — топлячи горе у випивці та гулянці. Щось на кшталт Брюса Вілліса, в його основному амплуа. Але й ні, Конан, як тупий варвар, ще й ласий до жінок, причому, думаю, у досить грубій формі, як примітивний самець. У будь-якому разі, таким людям можна лише поспівчувати, не маючи в житті мети, забувши батьківську хату, по своїй волі пустившись рідної землі, нічого їх не тримає у житті і вони, швидше за все, навіть не в змозі зрозуміти сенс слова щастя.

А так, у цьому оповіданні Конан, після чергового загулу, влаштовується на ніч на постій у господаря, де йому настійно не рекомендували зупинятися. Тут йому доведеться збагнути огидну таємницю з життя Замбули, за що господар понесе хоч і заслужене, але дуже жорстоке покарання. Осягаючи таємницю, Конан опиняється посеред ночі на вулицях околиці міста, десь вдалині за містом чуються удари там-тамів, а поруч темні тіні тягнуть голу дівчину, що відбивається. Звичайно, якщо дівчина гарненька, до того ж гола, а тягне її ще не сам Конан, то амплуа нашого героя ніяк не дозволяє йому пройти повз це неподобство. І ось вони вже вдвох на порожніх темних вулицях і варвар усім своїм видом прагне отримати належну йому нагороду. Дівчина каже, що вона танцівниця Забібі і ремесло танцю схиляє її до прогулянок голяка без сором'язливості, і хоча вона й не проти віддячити спраглого варвара, але перш потрібно врятувати її коханого і вбити лиходія жерця.

Щось таке насторожило Конана в словах чи «образі» дівчини і замість того, щоб одразу по варварськи забрати нагороду, він погоджується ще пождати, і ось тепер він скаче на зустріч новим пригодам з тугим кошелем золота і чарівним перснем у кишені...

І наостанок ще кілька думок. ♣Смутно пригадую, що колись вже читав цю темну історію Замбули. ♣І що Конан збирається робити з перснем, яке дозволяє без тями закохувати в себе? Чи про перстень (швидше за все) ми більше не почуємо?, видно проп'є знову, тупа худоба. ♣Ну гаразд танцівниця, а чому дружина місцевого володаря вночі, на вулиці та й в чому мати народила?