Роджер Желязни «Знак Хаосу»
- Середня оцінка:
- 7.00
- Оцінок:
- 1
Мова оригіналу: англійська
Час написання: 1986
Класифікатор:
- Твір характерезують як: фантастичний/1,
- фентезі/1, героїчне/1, епічне, класичне/1, багато інтриг/1, пригодницький, авантюрний/1,
- Місце дії: паралельний світ/1,
- Час: епоха новітньої культури (з XX ст. по наш час)/1,
- Сюжетні ходи: чаклуни, відьми/1,
- Перебіг сюжету: з екскурсами/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: молодіжна література/1,
Анотація:
У восьмій книжці циклу, головного героя, переслідують невідомі вороги. Це вони заманюють Мерліна у світ галюцинацій його приятеля Люка, де він зустрічається з героями Задзеркалля, сходиться у двобої з Вогняним Янголом, це вони стоять за його братом Юртом у жорстокій сутичці у Вежі Чотирьох Світів. І, навіть роздивившись нарешті під Синьою Маскою обличчя, яке він найменше сподівався побачити, Мерлін усе ще дуже далекий від того, аби зрозуміти першопричини всього, що відбувається...
Твір є частиною:
Видання:
Відгуки:
Ця частина видалася мені трохи цікавішою за попередню, десь на пів бала :). Автор поясняє ту ахінею, якою закінчилась частина про Кров Амбера наркоманським переміщенням Люка тінями (до речі, ви замітили наскільки назви окремих частин стають відірваними від сюжету і, відповідно, мало запам'ятовуються?). Получається, пройшовши лабіринтом (раніше я б сказав особи королівської крові Амбера, але в книгах про Мерліна, це скоріше хто не попади) персонаж зможе не просто подорожувати тінями-відображеннями, а й фактично конструювати їх, саме це і зробив мозок Люка під дією психотропних препаратів і, видно, під дією надсильних вражень від Аліси в Країні чудес, сцена із чаєпиттям і чеширським котом. Правда в книгах про Корвіна, чим дивніша Тінь, тим довше туди потрібно було добиратись, поступово змінюючи світи, але тут автор себе такими нюансами вже не обтяжував.
Проте добре, що хоч пояснили цей абсурд, вихід з якого розтягнувся на три глави. Щоправда це ніяк не пояснює інші нелогічності і нестикування. Ось той же Люк із поганця перетворився на хорошого, друга нашому герою, і неважливо, що його мати Джасра дотепер нащось прагне вбити нашого героя. Просто Люк мав відомстити за вбивство Амбером свого з'їхавшого з глузду батечка, що прагнув знищити весь світ і ввиду його надзвичайної зайнятості цим питанням, Люк його майже не бачив. Але це не завадило йому вбити Каїна і чинити замахи на інших членів родини. Все "логічно", тепер родина має його зрозуміти і простити, бо він сказав Мерліну, що "більше не буде"?. Тут все прекрасно, але якщо хтось захоче тепер відімстити за смерть Каїна, нє? Нє, тепер самим правильним буде спасти Джасру і допомогти їй повернути контроль над місцем, що зробить її надмогутньою!?.
Фінал я не розгадав наперед, на відміну від історії з перевтіленням Оберона в минулих частинах, але одноокого Юрта розгадав легко (ніяк не дочекаюсь, коли ми і його маємо "зрозуміти і простити"). Хоча звідки у нього такі маніакальні нахили? Ага, то є боротьба за владу, але вже у Хаосі, ой як "неочікувано". Та все ж, а що рухало Джулією???
За те ми тепер знаємо хто понад все прагне охороняти нашого Мерліна, що навіть оволодіває чужими тілами заради цього. Це ти'їга! Ви вдоволені? Це все пояснює? Так отож! ;)
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!