Жюль Верн «Діти капітана Гранта»
- Середня оцінка:
- 8.00
- Оцінок:
- 1
Жюль ВернМова оригіналу: французька
Класифікатор:
- Твір характерезують як: реалістичний/1,
- пригодницький, авантюрний/1,
- Місце дії: наш світ (Земля)/1, Америка Південна/1, Австралія і Океанія/1, Світовий океан, моря, під водою, віддалений острів/1,
- Час: епоха просвітництва (з XVII ст. по XX ст.)/1,
- Сюжетні ходи: квест/1, мандрівники і мандрівки/1,
- Перебіг сюжету: лінійний/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: підліткова література/1,
Анотація:
Примітки:
Коли точно Ж. Верн приступив до роботи над твором достеменно не відомо, але з листів письменника випливає, що у вересні 1865 року ним уже було написано значну частину першої книги. При створенні роману автор широко послуговувався численними науковими працями, насамперед географічними описами. Образ мужньої і самовідданої доньки капітана Гранта, ймовірно, був натхненний Джейн Франклін - дружиною зниклого безвісти полярного дослідника Джона Франкліна, пошуки зниклої експедиції якого широко висвітлювалися пресою в середині XIX століття.
Перша публікація твору відбулась в журналі видавця автора Етцеля - «Magasin d'Éducation et de Récréation» з 20.12.1865 по 5.12.1867 року. Окремим книжковим виданням роман спочатку вийшов розбитим на три книги: «Les Enfants du capitaine Grant. Voyage autour du Monde. L'Amérique du Sud» (6.05.1867, Діти капітана Гранта. Навколосвітня подорож. Південна Америка), «Les Enfants du capitaine Grant. Voyage autour du Monde. L’Australie» (15.07.1867, Діти капітана Гранта. Навколосвітня подорож. Австралія) та «Les Enfants du capitaine Grant. Voyage autour du Monde. L’Océan pacifique» (28.01.1868, Діти капітана Гранта. Навколосвітня подорож. Тихий океан).
Твір є частиною:
- Капітан Немо / Capitaine Nemo (умовний цикл)
Схожі твори:
- Жюль Верн П'ятнадцятирічний капітан / Un Capitaine de quinze ans (схожі герої і пригоди)
Видання:
іноземною:
(російська)
Екранізації:
У пошуках капітана Гранта (1985, телесеріал) , TMDb-рейтинг: 7.7
Капітан Грант вирушив у небезпечне плавання, щоб заснувати вільне шотландське поселення на островах Тихого океану. Але його корабель терпить аварію, і лише напіврозмита записка в пляшці доносить уривчасті відомості про Ґранта. Лорд Гленарван на свій страх і ризик вирушає на пошуки, взявши із собою дітей капітана – Мері та Роберта. Шлях відважних мандрівників лежить через острови Атлантики, гори та пампаси Нової Зеландії та Австралії, простори Тихого океану, де на них чекають неабиякі пригоди.
Відгуки:
У дитинстві дивився лише багатосерійний фільм, а сама книга до мене до рук, на жаль, не потрапила. Думаю тоді був би найкращий час, щоб максимально нею насолодитися. Тепер же читав після своєї дитини щоб, так би мовити, заповнити прогалину. Ну що ж, і в зрілому віці вона залишається досить цікавою, хоча вже не вистачає дитячої наївності, щоб все брати на віру, і юнацького завзяття, щоб відчути себе в чиїйсь ролі, максимально занурившись у захопливі пригоди.
У теперішньому віці відразу впадає у вічі, як Верн вельми вільно поводиться з певними подробицями. Так, потішно виглядало багаття на дереві. Навіть моїй дитині здався неймовірним нічний підйом у горах взагалі, та ще й такий швидкий, і з переходом у мерзлу зону. Справа в тому, що у нас нещодавно був сімейний похід у гори, з підйомом на кілька вершин двотисячників, і навіть дитина змогла оцінити наскільки це реально навіть без крутого підйому і снігу. А потім був ще кондор... І нехай, що він зміг винести дитину (ми бачили відео, де якийсь гірський орел хапає і відносить не маленьку таку козу - це виглядало теж досить вражаюче), але стріляти по ньому не зачепивши дитину а потім не розбитися, впавши з висоти на скелі - це теж дуже правдоподібно.
Але головне все одно не це, головне, що цікаво, що книга добра, персонажі шляхетні, чого так не вистачає багатьом сучасним писакам. Дуже прикрашає розповідь кумедний Паганель, а його екскурсії в географію не здалися вже надто нудними, на відміну від багатьох інших книг Верна, швидше пізнавальними. І так, чітко позитивні герої мені імпонують, особливо в підліткових книжках — горезвісна хвалена «життєвість» вже добряче набридає, так хочеться вірити, що якщо і немає справжніх яскравих героїв у наш час, то хоча б вони були колись або колись будуть. А не буркотливе «він надто правильний, такого не буває!». Так, ми самі далекі від ідеалу, напевно й тому нам не подобається читати про когось, хто кращий за нас. О, він теж з гнильцем, а значить як ми — так спокійніше і приємніше — не треба напружуватися і тягтися на краще.
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!