Едґар Берроуз «Тарзанів син»

Мені здавалось, що в дитинстві я його не читав, але ні, виявляється таки читав, просто ґрунтовно вже забув. Звичайно підлітком воно читалося зовсім інакше, тепер уже не особливо вражає. Хоча ось після довгого неквапливого читання Дюни?, ось захотілося щось згадати дитинство?. Що ж, поставив 7 із натяжкою, як данина дитинству та з поправкою на цільову аудиторію.

Повертаючись власне до історії, тут основна увага приділяється синові Тарзана, якому на початку розповіді близько 11 років. Тарзан не був спадковим жителем джунглів, не був продуктом довгої еволюції, що відточила його вміння до цього ареалу проживання. Не була дикункою і його дружина Джейн. Але якимось незбагненним чином потяг до джунглів передався їхній спільній дитині, та так, що він у зовсім юному віці тікає з дому, щоб у парі з якоюсь мавпою вирушити в самостійну подорож через океан до африканського континенту і, звичайно, обставини складаються так, що хлопчик залишається у джунглях і повторює шлях батька.

Дивує та засмучує, як швидко з нього злітає наліт цивілізації, він стає Кораком-Убивцею, чужим серед людей, чужим серед мавп. Він ненавидить людей, учора ще мешканець Лондона, хлопчисько, сьогодні, тільки-но потрапивши в джунглі, він кидається вбивати місцевих негрів, лише за те, що йому не сподобалося, як його зустріли. Мені не віриться в таку його поведінку навіть серед усього іншого неймовірного, що має тут місце. Ну і звичайно, Корак невдовзі знаходить свою Джейн - це нещасна, викрадена в дитинстві злісним і низьким арабським шейхом, ображувана всіма Мерієм.