Артур Конан Дойль «Відкриття Рафлса Гоу»

Цікаво. А після Загубленого світу та Шерлока Холмса, то навіть дещо несподівано та повчально. Автор ще наприкінці 19-го століття порушує глибоку філософську тему: Як зробити всіх щасливими? Що робить людину щасливою, чи тільки багатство? А чи можна ощасливити людство за допомогою грошей та яким чином? І, на жаль, ще тоді приходить до невтішних висновків. Випадкове, незаслужене багатство псує людину, занурює її в безмежну лінь, робить несамостійною, з іншого боку призводить до заздрощів, зводить з розуму, змушує плазувати і т.д. Загалом нічого нового, але це тією чи іншою мірою доведеться випробувати героям цього роману.

Лише головного його героя, Рафлса Гоу, не зачепила ця хвороба. Що, до речі, вельми дивно, але для мене ріднить героя цього роману з такими персонажами Жюля Верна як капітан Немо або Робур-завойовник — невизнані генії, що випередили свій час і не мали обмежень в засобах. Також виникають асоціації з господарем дивовижного будинку Ганувером із Золотого ланцюга Гріна — тут і будинок і багатство, що звалилося на нього, та й любов там була не з простих... Великий Гетсбі Фіцджеральда, хоч Гетсбі у багато разів глибший і багатогранніший, але ріднить розбите кохання і до непристойності багатий будинок ?.

Герой Дойля, відкривши спосіб, давно шуканий всілякими алхіміками, отримання золота з дешевої сировини, несподівано (нетипово для більшості людей, як ми звикли) вирішує будь-що вжити цей свій секрет на благо і зробити життя людей кращим. Він кидається у філантропію і виношує плани щодо фантастичного перетворення майже всієї земної кулі. Але і його добрі наміри, звичайно, розбиваються об сувору реальність людської жадібності і ницості. Цікаво, що сам автор та його герой розуміють, що просто викинь вони на ринок гігантські обсяги золота або просто розкривши секрет його отримання, вони нічого кардинально не змінять, просто обвалять його ціну, і замість золота, як еквівалент багатства, прийде щось інше, але аналогічне за суттю. У цьому руслі можу згадати ще такий мало кому відомий роман як Сонячна машина Винниченка, там герой автора замість способу отримання дармового золота (а його, як відомо, і не з'їсиш і не одягнеш) винайшов спосіб отримання дармової, і при цьому відмінної якості, їжі і поділився ним із усіма. Теж хотів облагодіяти світ, але теж нічого доброго в нього не вийшло.

Хочеться ще кілька слів про технічну складову відкриття, вона, на жаль, розчаровує своєю безглуздістю. Це звичайно фантастика і таке інше, але думаю навіть у 1891-му році автор міг щось чути про закон збереження маси (вікіпедія стверджує, що цей принцип був відомий ще древнім грекам), а навіть якщо і ні, то усвідомити очевидне, що струм для перетворення він пропускає через мідні контакти, при цьому та ж мідь фігурує в ланцюжку перетворень. Ну а як самі контакти то це переносять без перетворень?