Говард Лавкрафт «Сни у відьминому домі»
- Середня оцінка:
- 7.00
- Оцінок:
- 2
Мова оригіналу: англійська
Класифікатор:
- Твір характерезують як: фантастичний/1,
- жахи/1, фантастика/1, психоделічний/1, психологічний/1,
- Місце дії: наш світ (Земля)/1, Америка Північна/1,
- Час: епоха новітньої культури (з XX ст. по наш час)/1,
- Сюжетні ходи: культи, обряди, жертвоприношення/1, чаклуни, відьми/1,
- Перебіг сюжету: з екскурсами/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: молодіжна/1, доросла література/1,
Анотація:
Волтер Джилмен студіював неевклідову геометрію та квантову фізику у Міскатонівському університеті, поєднуючи їх із з дослідженням фольклору і пошуком ознак незвичайної багатовимірної реальності у моторошних готичних легендах. Ще одним його захопленням були сумнівні книжки про таємні знання, типу жахливого "Некрономікона" Абдула Альхазреда, Книги Ейбона чи забороненого твору фон Юнтца "Безіменні культи". До того ж за житло він винайняв мансарду, що колись була прихистком місцевої відьми Кезаї Мейсон. Подейкували, що й тепер її зрідка могли бачити в місті разом із її моторошною тваринкою на ймення Бурий Дженкін. Все це безумовно впливало на героя, а з наближенням Дня всі святих і Вальпургієвої ночі цей вплив лише посилювався...
Примітки:
Герой твору жив у Аркгемі, що саме неподалік нього розташований відомий Інсмут, одного разу в своїх блуканнях він безпосередньо опинився на дорозі до Інсмута.
Твір є частиною:
Видання:
Відгуки:
Це велетенське оповідання, а швидше повість, мене ніскільки не торкнулось. Тепер, під час війни, цей "позамежний жах", принаймні мене, ніскільки не жахає, та й інтересу не викликав. Скоріше блідне поряд із справжніми жахіттями, що несуть на нашу землю небратні москалі, Лавкрафта з його відьмами і Ктулхами на їхні тупі, кровожерливі пики.
Може, років 10-20 тому цей твір і викликав би у мене якісь емоції чи хоча б острах, якби попав в руки, може просто не в той час я його прочитав, але якесь воно багатослівне, затягнуте аж до трешевого. Хоча сцена з дитиною викликала трохи огиди, що, звичайно, не покращило оцінку. В позитив можу віднести досить оригінальне, як на мене, намагання поєднати потойбічне, магічне, із математикою і теорією множинних всесвітів. Цікава могла вийти тема, якби її розвинути далі. Волтер Джилмен, головний герой, викликав легке подивування: його доля дійсно вийшла трохи неочікувана, але для чого було далі залишатися в тому будинку, якщо все до того йшло? Звичайно, я розумію, що так було треба автору, бо якби герой з'їхав, то не вийшло б потрібної історії. Але все ж, з точки зору банальної логіки, будь-хто на його місці, відчуваючи як на нього впливає це місце, намагався б його покинути, а не посипав би круг себе мукою і не просив друзів його будити. Вийшло сумбурно і непереконливо, типу отримав, на що напрошувався, оцінку це теж не піднімає...
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!