Говард Лавкрафт «Потвора на порозі»
- Середня оцінка:
- 7.50
- Оцінок:
- 2
Мова оригіналу: англійська
Класифікатор:
- Твір характерезують як: фантастичний/1,
- жахи/1, психологічний/1,
- Місце дії: наш світ (Земля)/1, Америка Північна/1,
- Час: епоха новітньої культури (з XX ст. по наш час)/1,
- Сюжетні ходи: обмін розумів, переміщення розуму, захоплення особистості/1,
- Перебіг сюжету: лінійний/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: молодіжна/1, доросла література/1,
Анотація:
Осната Вейт була родом із покинутого людьми моторошного Інсмута. В Міскатонікському університеті, де вона вивчала курс середньовічної метафізики, за нею закріпилась теж не зовсім приємна репутація, проте це не завадило її здибати там собі суттєво старшого жениха і оселитися у нього в Аркгемі. Едвард Дербі до того був хоч і обдарованим, але слабовільним і мало-товариським, але одружившись із Оснатою він з'їжджає із батьківського дому і сильно змінюється. Одне лиш, що ці зміни починають все більше лякати його чи не єдиного друга, оповідача історії.
Примітки:
В оповіданні присутня згадка про моторошний Інсмут, його не зовсім людей і риб'ячий запах, події відбуваються уже після того як Інсмут покинули його жителі.
Твір є частиною:
Видання:
Відгуки:
Опа, знову Аркгем і Інсмут, хоча це не пряме продовження "Мороку", але події відбуваються явно після нього. Інсмут тут вже закинутий людьми, але декілька персонажів із нього, зокрема Осанта, її батько, їхні слуги, продукують той "морок" і тут.
Не можна сказати, що я сильно в захопленні, але під кінець стало трішки цікавіше. Герої знову копирсаються в заборонених книгах, цікавляться іншими вимірами, їх вабить якась там архітектура. Не дивно що в результаті знову темні практики і якийсь маг, що прагне продовжити собі життя вічно переселенням у чужі тіла. Головне щоб мозок був сильним, а воля слабкою. Ще в творі кілька раз прозвучала думка героїні, що вона хоче стати мужчиною, щоб бути в повній мірі людиною 🙃, тепер автора за таку "крамолу" ганили б, а тоді нічого, захоплюються 😉.
Можливо в юності подібна історія і викликала б у мене почуття жаху, але тепер я навіть не одразу зрозумів, що це не звичайна містика, а виявляється справжній хорор. Просто після жахів теперішньої реальності лавкравтовський жах уже виглядає дитячим.
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!