Філіп К. Дік «Чи мріють андроїди про електричних овець?»

Отже, ми маємо постапокаліптичний світ Землі, вкритий всепроникним радіоактивним пилом. Ніщо живе не вижило, таргани здохли, а люди вижили! Причому без всяких там особливо хитромудрих пристосувань, живуть як ні в чому не бувало, в театри ходять... І не хворіють навіть, одна біда — божевілля: одна частина під дією пилу поступово тупіє і виживає з розуму — так звані «спеціали», їх стерилізують та забороняють емігрувати. Решта — «нормали» — схиблена інакше, вони всі мріють мати якусь тваринку, наприклад коня, козу або на худий кінець жабу, що неймовірно дорого, зате несе певну статусність. Тож хто не може дозволити собі справжню тварину, купують підроблену, типу електровівці, що практично не відрізняється від оригіналу. Та що там, для більшої переконливості електрожаба у вас вдома буде харчуватися електромухами та електрохробаками. Тут все ж складно визначити, хто таки тримає пальму першості з божевілля, тому що в наш час муху, що залетіла до житла, більше належить як-небудь вивести, а у світі автора їх підробляють і пускають у житло... З розвагами, у нехай постапокаліптичного, проте високотехнологічного світу майбутнього, досить напружно і все зводиться фактично до двох пристроїв: пристрій за допомогою якого можна задати собі будь-який настрій чи будь-яке бажання, з ним вони фактично засинають і прокидаються, проте життям не вдоволені (і чим вони в цьому випадку відрізняються від андроїдів?); і пристрій залучення до віртуальної спільноти панівної релігії мерсеризму (а андроїдів долучити до емпатоскопа хто-небудь пробував?). Ну ще є телевізор яким весь час йде одне і те ж шоу з одним і тим же ведучим, радіо з тим же цілодобовим шоу і відеотелефон. Панівна релігія мерсерство, за ім'ям її пророка Мерсера, якого ще в 16 років схопили вбивці, щоб він не користувався своїм умінням повертати час назад і оживляти мертвих. Тепер у Мерсера завжди тільки один шлях — довго й нудно лізти на якусь гору, при чому ці жорстокі вбивці стежать за ним і дуже боляче кидаються камінням. А в кінці шляху, на вершині, на нього чекає смерть, відродження і новий шлях наверх. Не знаю, що тут привабливого, але у світі автора цією лабудою заражені майже всі, навіть тупоголові спеціали. Видно, рятуючись від поголовного безумства, ще одна частина людей встигла емігрувати на марсіанські колонії. Їм на допомогу людство створило та виробляє андроїдів. При чому я завжди думав, що це має бути суміш біологічних тканин і електричного пристрою, та ні, у автора андроїд вирощений зі штучно створеної яйцеклітини зі штучним мозком, ні зовні ні внутрішньо не відрізнити від людини. Ось тільки живе не більше 4-х років, тому що його тканини не регенерують - як він при цьому взагалі живе не зрозуміло, адже будь-яка подряпина, при такому розкладі, повинна приводити його до непридатності. Та й чому, за таких можливостей, не клонувати клітину вже готової людини, адже по суті це не андроїд, а продукт генної інженерії, але автор, наплодивши сутностей, не задається подібними питаннями. Відомо лиш, що багато андроїдів не хочуть служити людям, і навіть ці 4 роки хочуть самі бути як би людьми, ось тільки живуть мало і не мають великих сантиментів до тварин, зате люблять відрізати їм лапки, саме за допомогою цієї їхньої особливості люди, подібні головному герою Рею, служачи вітчизні, і визначають втікачів з колоній «анді» в натовпі, тут же відстрілюючи їм мозок. Це була стисла картина світу, вигаданого автором. Не знаю як вам, а мені здалося все якось не зовсім гладко, а скоріше навіть сумбурно і кострубато, причому ще й з величеееезною масою логічних упущень, нестикувань і моментів поведінки, що просто не притаманні людині. Це як ввалитися в квартиру весь в радіоактивному смертельному пилу, піти в спальню і за допомогою і при потураннях дружини, тут же завалитися спати...

Але головне, що не можу зрозуміти, то це коли ліва рука не знає, що робить права. Лівою рукою людство створює андроїдів і при цьому всіляко намагається зробити їх невідмінними від справжніх людей, хоча правда усвідомлено залишає їх моральними каліками, а правою рукою створює спеціальний департамент при поліції, заточений на їх визначення і відстріл. Тут уже втікач він чи ні — не бачу різниці. Якщо мета все-таки створити раба, то можна їх робити, наприклад, зеленими, а якщо мета досягти повної заміни людей андроїдами — то головне питання — навіщо?, і лише потім, чому тоді їх обмежують у почуттях... Моральний аспект автор не піднімає, паралелей з рабством не проводить. Його головний герой - такий собі легалізований кілер, причому його діяння суспільство за вбивство не приймає - юрб протестувальників з плакатами «Ні звірячим вбивствам андроїдів!» або хоча б поодиноких голосів на цю проблематику у романі не звучить. У наш час навіть скажених собак відстрілювати захисники не дають, тут же по загиблій козі жалю більше, ніж від сцени крові і мізків знаменитої співачки, що прикрасили кабінку ліфта, на чиєму виступі ось щойно бурхливо звеселялася ця ж публіка! А що вартує цьому агенту вбити реальну людину? - навіть ця проблема не звучить.

Скажімо так у Ф.Діка маса неперевершених і свіжих ідей та сюжетів, але мені вже не вперше здається, що йому не вистачає співавтора: він би генерував ідеї, а співавтор допилював би деталі та додавав реалістичності. Все псують деталі, так що незважаючи на деякі гострі та захоплюючі увагу моменти, наприклад витаюча ідея, коли андроїд на полюванні за андроїдом і момент усвідомлення ним цього факту.., але на жаль, не вражений і навіть трохи розчарований — очікував більшої глибини розкриття проблематики, а отримав поверховість і купу нестикувань, а ось глибини, філософії, «змушує задуматися» - ось цього всього, так звеличуваного в багатьох відгуках, так і за всім цим сумбуром не помітив... Або питання для мене виявилися не актуальними... Так, роздуми про сміття, що розширюється у всесвіті, потішні, а ось головний момент, що заінтригував, автор лише зачепив і упустив. А решта, ну роздовбали свій світ, тепер гасають зі своїми козами і зі своєю емпатією, а істот, що мають реальні почуття і спраглі до життя, знищують не замислюючись, що в цьому нового? Мене більше цікавить момент, де логіка в їхньому створенні? Але й ця проблема не розкрита. А кінцівка? До чого це возз'єднання з Мерсером?

Чи мріють андроїди про електричних овець? — НІ, не мріють, по-перше це високоінтелектуальні вироби, а сама ідея мрії про електровівці - маячня і в такому масштабі взагалі межує з божевіллям; а по-друге, андроїди у автора(!) мріють, як цим вівцям пообрізати або повисмикати ноги! І так, на мою думку, дуже багато авторів відгуків не пройшли тест Войт-Кампфа на людяність, тому що мене зовсім не шокує андроїд, що відрізає лапки павуку — адже його таким створила людина, людина ж має насти відповідальність. І питання шокованим: а таких людей, які відривають лапки або прив'язують консервні банки коту за хвіст, ви не зустрічали? Москалів, що вбивають і ґвалтують? Зате мене шокує сцена вбивства розумної істоти, співачки в громадському місці, на очах у всіх і під загальне потурання, якщо не схвалення!

PS: фільм вийшов похмурішим, темнішим, скоріше «за мотивами» ніж екранізація, і хоча там безумовно все набагато логічніше пов'язане, але справляє важке враження і сподобався мені ще менше ніж книга.