Джанні Родарі «Пригоди Цибуліно»

Цікаво, коли читав у дитинстві, то історія викликала інтерес, але саме щодо пригод, вельми захопливо виглядали досить оригінальні герої — фрукти та овочі, а соціально-революційне підґрунтя не помітилося і не відклалося зовсім. Воно й логічно: дитині цікава дія, незвичайний антураж, добро має перемагати зло. І тут вже зовсім другорядно, буде відбуватися битва зі злим чаклуном, кощієм, чи хулігани понесуть заслужене покарання, чи як тут, бравий хлопчик Цибуліно відновить справедливість і віддячить по заслугам Лимонам і Помідорам, що зажерлися. У повісті Цибуліно захищає своїх друзів і рідних від злого принца Лимона з його лимонним військом, обурюють ненажера Апельсин і ще один ексцентричний дармоїд Мандарин, навпаки надихають дружба і взаємовиручка. Але з яким здивуванням, читаючи вже своїм дітям, я виявив, що повість, по суті, — посібник з революції для дітей. Тут ми стикаємося з просто гіпертрофічним гнітом бідних верств правлячим класом. Прості люди абсолютно безправні, пан Гарбуз за ​​все життя заробив лише пару десятків цеглин, яких і на маленьку будку - гордо іменовану будинком, мрію Гарбуза - ледь вистачило, але й ту чиновник Помідор може легко відібрати. Суди, юристи обслуговують лише забаганки багатіїв, вводяться податки на повітря, дощ, вітер, інші природні явища. Батька Цибуліно, та й інших героїв, за будь-яку помилку чи просто за примхою вельможі, кидають у в'язницю тощо. Так що повість, дитяча, вийшла гостро соціальною, карикатурною та революційною. Але до честі автора, це не зробило її гіршою. Пам'ятаю, в моєму дитинстві вона була мені цікавою, зараз цікава вже моїм дітям, переді мною ж відкрилися інші, не дитячі, нюанси. Тож оцінка — безумовно висока.