Герман Мелвілл «Мобі Дік»
- Середня оцінка:
- 8.00
- Оцінок:
- 2
Герман МелвіллМова оригіналу: англійська
Класифікатор:
- Твір характерезують як: реалістичний/1,
- трилер/1, багато інтриг/1, виробничий/1, драматичний/1, науково-популярний, пізнавальний/1, пригодницький, авантюрний/1, філософський/1,
- Місце дії: наш світ (Земля)/1, Світовий океан, моря, під водою, віддалений острів/1,
- Час: епоха просвітництва (з XVII ст. по XX ст.)/1,
- Сюжетні ходи: безумство, ігри розуму, роздвоєння особистості/1, квест/1, мандрівники і мандрівки/1,
- Перебіг сюжету: з екскурсами/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: доросла література/1,
Анотація:
Цей дивний твір поєднав у собі захоплюючі пригоди, глибокі філософські роздуми і велику людську драму. Автор розповідає про мандри на китобійному судні — сюжет наче б і простий і в той же час багатоплановий. Герой роману капітан Ахаб вирушає у дуже ризикований рейс, він сповнений рішучості відшукати в океані кита-альбіноса на прізьвисько Мобі Дік. Що штовхнуло його на цей крок: ненаситна жага помсти (капітан колись постраждав від кита) чи спроба довести свою владу над силами природи? Хто може стати переможцем у такому поєдинку, в жахливому вирі людських почуттів і непередбачуваної стихії?..
Це - найвідоміший роман класика американської літератури Германа Мелвілла. Основна сюжетна лінія роману ґрунтується на реальних подіях 1820 року, коли американське китобійне судно «Ессекс» було затоплене розгніваним китом.
Нагороди:
«200 найкращих книг за версією BBC» (161).
Цитати з твору:
- Привітність, з якою ми приймаємо гроші, є просто дивовижною — якщо зважити на те, що ми всерйоз вважаємо гроші за джерело усілякої скверни і віримо, що багатій нізащо не зможе потрапити до Царства Небесного. О, як весело миримося ми з вічною погибеллю!
- Даремними є спроби зробити глибини досяжними для кожного; а істина завжди ховається в глибині.
- У цій химерній і заплутаній справі, яка зветься життям, бувають такі незбагненні хвилини й обставини, коли всесвіт здається людині одним великим поганим жартом, хоч вона ніяк не добере розуму, що в цьому жарті смішного, і має більш ніж достатньо підстав стверджувати, що сміються з неї самої.
- Народжена в муках, людина мусить жити у стражданні і вмерти в недузі.
- Та плутане, оманливе плетиво-життя біжить плином по основі; прямо штилі, поперек шторми; на кожен штиль припадає шторм. У цьому житті немає прямого, безповоротного розвитку; ми ступаємо не твердими сходинками, щоб зупинитися біля останньої, - від малечої несвідомості, крізь бездумну віру дитинства, крізь сумнів підлітка, скептицизм, а потім і крізь зневіру, до спокою зрілості...
Видання:
Відгуки:
Твір важкий, рваний, вже застарілий, дійсно багатошаровий; вважається вершиною творчості американського класика. Та прочитавши цю вершину у мене не виникло інтересу до іншої його творчості. Не сказати, що я розчарований, але й якогось задоволення не отримав. Цікаво, що з огляду на передмову, подібні відчуття мали і сучасники автора - вони теж не зрозуміли, чи скоріше не осягнули цей твір.
Можливо є окремі питання до перекладача (у моєму випадку це Д. Радієнко), бо деякі куски тексту виглядають аж занадто сумбурно й намішано, і явно їй не близька морська термінологія (до речі її тут стільки, що у книзі був би доречним окремий словничок, натомість коментарі зводилися більше до сухої малоцікавої інформації по типу: англійський мореплавець, французький поет таких-то років...). Проте я спробував порівняти тексти з якимсь російським перекладом та ще з одним українським - сумбур і мішанина нікуди не зникли - отже це авторське; і я дійшов висновку що переклад мені потрапив в цілому не поганий.
Щодо сюжету і багатошаровості. Основний сюжет і шар складає морський китобійний промисел зі всіма можливими нюансами і подробицями. Тут, як людина сучасна, я цілком залишався на боці винищуваних китів (автор навіть вдався до обстоювання твердження про неможливість цілковитого винищення їх популяції навіть багатьма сотнями китобійних кораблів, що за одне плавання безжально знищують багато десятків різних китів кожен). Навіть загибель «Пеквода» я сприймав як недостатню відплату і вболівав за подібну долю іншим варварам. Отож важко очікувати щоб подібна книга приносила мені задоволення.
Далі на історію промислу нанизана історія безумного Капітана Ахаба, який намагався кинути виклик не то киту, не то всесвіту, не то Богу. До цієї лінії примикають ще певні філософські вставки, роздуми, біблійні аллюзії, просто дикі метафори, але й вони мене не надто зачіпили. Прикметно, що вся команда судна (біля 30 чоловік), окрім одного з помічників капітана - Старбака, схильна слідувати навіженству свого капітана. Як приклад, один із матросів на вже стрімко тонучому судні, останніми зусиллями намагається прибити прапор і змагається з птахом... Це мені чимось навіть нагадує вибір сучасного українського народу у важкі часи собі капітана і сліпе слідування за ним; щоправда у книзі команді була хоча б відома мета їх капітана.
Ще є власне оповідач, який мало чим відзначився, кілька другорядних героїв, яким теж уділили по кілька розділів. Ну ще на початку книги автор намагався гуморити в дусі Джерома К. Джерома. Оце і все.
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!