Вільям Шекспір «Сон літньої ночі»
- Середня оцінка:
- 8.00
- Оцінок:
- 1

Мова оригіналу: англійська
Час написання: 1595 або 1596
Класифікатор:
- Твір характерезують як: фантастичний/1,
- фентезі/1, гумористичний/1,
- Місце дії: наш світ (Земля)/1, Європа/1,
- Час: античність (з IX ст. до н.е. по V ст. н.е.)/1,
- Перебіг сюжету: лінійно-паралельний/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: підліткова/1, молодіжна/1, доросла література/1,
Анотація:
Примітки:
Перший варіант, виданий 1600 р., є основним і найавторитетнішим.
Цитати з твору:
- Всяк юнак свою знай милу,
Всяк їздець - свою кобилу.
- Любов і простота небалакучі
В небагатьох словах багато скажуть.
- Я в скромнім та збентеженім мовчанні
Гостинність чую більшу та щирішу,
Ніж у речах улеслево-сміливих
Майстерного й пустого красномовця.
Видання:
Екранізації:

Сон літньої ночі (1999) , TMDb-рейтинг: 6.392
Гермія та Лізандр кохають один одного, але її батько хоче, щоб вона вийшла заміж за Деметрі, який закоханий у дівчину. Проте ним захоплена її подруга Олена. Коли Гермія та Лізандр втікають разом, Деметрі біжить за ними, а Олена вирушає слідом. Тим часом Королева Титанія та король Оберон сперечаються про опіку над складною дитиною. Тесей готується до його шлюбу з Іполитою, а група робітників репетирує п'єсу для святкування весілля. За допомогою бешкетного Пака Оберон напуває королеву зіллям, яке змушує людей закохуватися в того, кого вони побачать після пробудження. Королева закохується в людину з головою віслюка. А Лізандр і Деметрі вранці бачать Олену і повністю забувають про Гермію...
Відгуки:
Тож продовжуємо читати світового класика. Це буде вже другий прочитаний у нього твір і, треба зізнатися, сподобалося мені трохи більше «Приборкання»... або я вже увійшов у смак. Хоча тут ми вже маємо повноцінну фантастику. Декілька закоханих пар у нічному літньому лісі теплого грецького острова стають предметом ігор і, певною мірою, потіхи для духів в особі Оберона, Титанії та ельфів. Цікаво познайомитися з авторським описом ельфів - по-перше, його можна віднести до одного з перших таких описів, а по-друге, автор - представник одного з народів, чиїм епосом і з'явилися на світ дані істоти. Іншими словами, вони абсолютно відрізняються від уже класичного образу авторства Толкієна (Толкієн, до речі, стверджує, що це Шекспір їх зобразив не за традицією, а не навпаки...).
Цікавий момент, що як і в «Приборканні», тут є такий літературний прийом, як оповідання в оповіданні — в обох творах зустрічається основна лінія та окреме театральне дійство всередині неї з іншим сюжетом. Видно цей прийом мало того, що досить давній, так і по-любому подобався автору.
Тепер те, що не так не сподобалося, як викликає у мене неоднозначне сприйняття. Знову батько може розпорядитися дочкою як майном — віддавши куди хоче. Тут це хоч і не центральна лінія, але справа доходить навіть до дилеми, перед якою батько ставить свою дочку, причому зі схвалення місцевого володаря Тезея: погоджуйся чи помри! (Володар, видно з вродженої жалісності, пропонує ще один варіант - зректися світу і піти в служіння). При цьому з контексту випливає, що сам Тезей, узявши Іполиту, повністю проігнорував волю її батьків. Видно, у кого меч — той творить що хоче, решті — батьківський закон. Тож, нічого нового, все як завжди. Потім Оберон захотів собі пажа і отримав його. Думка Титанії у цьому разі теж нікого не цікавить. Більше того, для досягнення його хотілок Оберон вельми не розбірливий у засобах і це за контекстом нормально.
А так, легка комедія на тему прокинувся, і кого першого побачив — покохав...
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!