Вільям Шекспір «Венеціанський купець»
- Середня оцінка:
- 8.00
- Оцінок:
- 1
Мова оригіналу: англійська
Час написання: 1596-1598
Класифікатор:
- Твір характерезують як: реалістичний/1,
- драматичний/1,
- Місце дії: наш світ (Земля)/1, Європа/1,
- Час: епоха відродження (з XV ст. по XVII ст.)/1,
- Перебіг сюжету: лінійний/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: підліткова/1, молодіжна/1, доросла література/1,
Анотація:
Цитати з твору:
- Коли б робити було так само легко, як і знати, що саме треба робити, то каплички стали б церквами, а халупи бідарів - королівськими палацами.Если бы делать было так же легко, как знать, что надо делать, то часовни стали бы храмами, а бедные хижины — царскими дворцами.
- Добрий проповідник той, хто сам діє так, як повчає; а мені легше навчити двадцятьох, що вони повинні робити, ніж бути однією з тих двадцяти і виконувати свої власні повчання.Хорош тот священник, который поступает по собственным поучениям. Мне легче научить двадцать человек, как надо поступать, чем быть одной из этих двадцати и следовать собственным наставлениям.
- Шалена молодість - це заєць, що плигає через пастки, які ставить йому каліка-розсудливість.Юность — сумасбродный заяц, который перескакивает через капкан калеки-благоразумия.
- Прудкіш літають голуби Венери,
Коли любовну спілку укладуть,
Аніж тоді, коли додержать мусять
Присяги, що дали вони колись!О! Голуби Венеры в десять раз Быстрей летят скрепить пыл новой страсти. Чем прежних клятв спешат сдержать обет.
- Це завжди так: бо хто з нас на бенкеті
З-за столу підведеться з апетитом
Тим, що спочатку був?
Нема ніде Коня, який би поспішав назад
З таким вогнем, як рвався він вперед.
Ми лиш тоді полюємо завзято
За всім на світі, як іще до дна
Не випили всієї насолоди.Да, так всегда. Кто ж от стола встает С таким же аппетитом, как садился? Где конь, чтобы бежал в обратный путь Наскучивший с таким же пылким рвеньем, Как начал бег? За каждой вещью в мире Нам слаще гнаться, чем иметь ее.
- Нагороду
Вже має всяк в своєму почутті,
Коли радіє він із вчинків власних.Нет лучшей платы, чем большая радость.
- За каждой вещью в мире нам слаще гнаться, чем иметь ее.
Видання:
Екранізації:
Венеційський купець (2004) , TMDb-рейтинг: 6.776
Дія фільму відбувається у Венеції, мешканці якої від природи є життєрадісними, безтурботними, щедрими людьми. Вони недолюблюють та насміхаються з іновірця-юдея Шейлока — похмурого, жадібного лихваря, який рахує кожну копійку. А Шейлок відповідає їм тою ж монетою. Конфлікт загострюється до того, що кровопролиття здається вже неминучим. Але тут втручається творча сила жіночого кохання, яка сміливо протистоїть чоловічим амбіціям й перемагає.
Відгуки:
А Шекспір був нічого так, веселий хлопець — то в «Приборканні норовливої», доводить, скажімо так, «антифемінізм», до абсолютних висот, знущаючись з бідної Катарини, то, як тут, доводячи до максимуму іншу, делікатну тему антисемітизму. До цього, найяскравішим твором із таким ухилом із прочитаного, я міг би назвати лише «Тараса Бульбу», Гоголя. При чому у Гоголя наголос на цьому не робився, а із контексту всім ставало ясно, що який би народ не поводився подібним чином - повагою б не користувався; інша річ, що відрізнялися цим саме представники єврейської національності. Ну принаймні за автором.., хоча і з інших джерел подібні твердження доходили, гадаю, диму без вогню все одно не було. Але ось Гоголю до Шекспіра у цьому питанні виявляється дуже далеко, причому ще задовго до Гоголя 😉.
Гнилі представники бувають у будь-якої нації, і у фільмі чи книзі будь-який лиходій теж повинен мати матір, яка його породила, і народ, представником якого він є, без цього ніяк. Але зазвичай акцент на цьому не ставиться - лиходій і все тут! А якщо ні, то відразу виникають докори в розпалюванні міжнаціонального тертя; в принципі обґрунтовані, навіть якщо події історичні та лиходій справді тієї нації яка є. Тут же, за Шекспіром, ставиться яскравий акцент саме на нації, на відмінності католиків та юдеїв: католик підтримає друга і не дасть у ріст, не наживається на іншому католику, тоді як єврея, у творі, може підтримати лише інший єврей. Такий райдужний опис католиків, як і підкреслена кровожерливість єврея Шейлока, згодного поставити весь немалий борг проти того, щоб вирвати серце ненависного християнина Антоніо, м'яко кажучи, не може відповідати дійсності. Швидше євреї, за автором, мали б ставитися до християн як до овець, з яких уміючи можна стригти шерсть, який толк тоді вбивати вівцю? Але за автором саме так, видно на написання твору дійсно був сильний вплив «злоби дня». Схоже, це справді памфлет на судовий процес над лікарем-євреєм, звинуваченим у спробі отруєння королеви.
Хоча, звичайно, судовий процес щодо відсудження фунта м'яса (вважай серця) у позичальника і виглядає дещо «притягнутим», навіть для тих, темних століть; історія з перевдяганнями - трохи дитяча; контраргументи - теж під стать, але він виявився для мене найбільш цікавим і показовим місцем. Уже в ті часи закон у цивілізованих країнах цінувався понад усе, а міркування володаря в дусі: вимоги лихваря звичайно жорстокі та абсурдні, але зробивши виняток у законі хоч раз, Венеція програє в майбутньому, бо до неї вже не буде колишньої довіри серед торговців - так і хочеться вбити у голови більшості нинішніх чиновників.
І насамкінець хочеться згадати індійську притчу з далекого дитинства, про три однакові золоті ляльки, у яких була різна ціна. Так от, розгадка трьох ляльок мене на порядок більше вразила, ніж розгадка тутешніх трьох скриньок. Якщо чесно, то історія зі скриньками, виглядає все-таки не переконливо і я так і не збагнув усієї глибини її філософської суті...
PS: а з євреями у Шекспіра все-таки був пунктик — цитата з іншого його твору, просто побіжна фраза, як звичайний для того часу аргумент: «Якщо хочеш піти зі мною до пивнички, - добре; якщо не хочеш, то ти єврей, нехрист і негоден зватися християнином»...
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!