Іван Франко «Захар Беркут»
- Середня оцінка:
- 8.00
- Оцінок:
- 1
Класифікатор:
- Твір характерезують як: реалістичний/1,
- трилер/1, історичний/1, пригодницький, авантюрний/1,
- Місце дії: наш світ (Земля)/1, Україна-Русь/1,
- Час: середньовіччя (з V ст. по XV ст.)/1,
- Сюжетні ходи: любовна лінія, трикутник/1,
- Перебіг сюжету: з екскурсами/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: підліткова література/1,
Анотація:
На Червону Русь суне страшне лихо — монгольська орда. Повсюди пожежі, руїни, горе і смерть… Зрадливий боярин вказує монголам шлях і на вільну Тухольщину. Старець Захар Беркут знає, як зупинити ворога, та ще не відає, яку ціну доведеться за це сплатити…
Примітки:
Повість «Захар Беркут» І. Франко написав 1 жовтня – 15 листопада 1882 р. на конкурс оголошений журналом «Зоря» 27 вересня 1882 р. У цьому ж журналі її й було вперше надруковано (1883 року, № 7-15). За основу повісті Франко взяв відомості про напад монголів із Галицько-Волинського літопису, майстерно доповнивши їх народними переказами.
Видання:
Екранізації:
Захар Беркут (2019) , TMDb-рейтинг: 5.9
1223 рік. Монгольська орда на чолі з ханом Бурундою рухається на захід, винищуючи все на своєму шляху. Дійшовши до високих Карпатських гір, військо зупиняється біля підніжжя. Однак вночі кілька місцевих мисливців потайки пробираються в табір та звільняють полонених. Несамовитий від люті хан вирішує помститися і знищити карпатські поселення. Однак невеличка громада гірських мисливців під керівництвом Захара Беркута має свій план, щоб назавжди зупинити багаточисельного ворога.
Відгуки:
Цікаво було дізнатися, що Франко в основу свого твору виявляється вклав реальні літописи і народні перекази. Цікава легенда назви того ж села Тухля - від "тухлого", мертвого озера, на місці якого нібито було засноване селище (сучасна Тухля, до речі, вже не на тому місці). Бо сам твір мені видався не надто реальним. Видно автор передовсім вкладав в текст свої народницькі соціалістські погляди, і це мене місцями напружувало. Вони ж хоча й можуть може комусь здатися привабливими, але, на жаль, не надто життєздатні. А в пору Франка якраз саме був сплеск подібних поглядів і течій, що пізніше вилились в комуністичну чуму. Хоча у Захарі Беркуті це скоріше казковий елемент ніж політичний.
Казковий як Захар ходив до афонських старців при цьому залишався старовіром, об'єднував сільські громади, підіймав на боротьбу за права і проти князів, казка як дівчина Мирослава керувала оборонцями, будувала метальні машини, валила ведмедів, при цьому залишаючись простою дівчиною, що ні з того, ні з сього за пару годин настільки міцно покохала хлопця, що їй не рівня і т.д. Та й кохання їхнє якесь казкове. Проте правда про усобиці поневолення і нагинання князями, боярами простого люду; легко вірю як новий боярин запроваджує нові порядки попираючи інтереси громади, та й просто відбираючи у простих селян, що сам собі хоче. Ми ж і тепер бачимо подібних "бояр", хоч і називаються вони нині інакше.
Але, хоча спочатку, через перераховане, твір йшов не надто легко, але пізніше, вчитавшись, я почав отримувати від історії задоволення, відчувся дух Карпат, національна героїка, співзвучність теперішньому моменту (чи черговій навалі ординців) і повість в результаті сподобалась більше ніж, наприклад, «Тіні забутих предків».
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!