Всеволод Нестайко «Незнайомець з тринадцятої квартири, або Злодії шукають потерпілого»

Ця частина мені сподобалася навіть більше за першу. Напевно тому, як вільна від ідеологічних посилань і радянських нашарувань (що в першій частині зрідка таки могли проскакувати). Хоча сцена в фешенебельному, як прийнято тепер говорити, ресторані таки трохи викликає поблажливу посмішку ? - піти в ресторан, щоб захоплюватися і називати банкетом закуски зі шпрот, сардин і нарізки з декількох видів ковбаси - делікатесами доступними в наш час практично будь-кому і в будь-якому продуктовому магазині, це звичайно сильно. Але що вдієш, часи, напевно, такі були - саме така реальність дотепер у декого викликає щире бажання повернутися "back to USSR"...

Отже, в цій частині наші герої вже підросли, не риють метро під хлівом, не влаштовують бої із коровою і не грають у робінзонів у кукурудзі, але вони, як і раніше, не сумують і ладні на всілякі вигадки. У цій частині вони їдуть у Київ до тітки, знайомляться з київськими хлопцями (не все проходить гладко), відвідують знайому ? з першої частини, знімаються в кіно, стають «злодіями» по неволі та шукають свою жертву, щоб повернути «награбоване». У фінальному підсумку герої організовують у себе на селі великий театр, розчаровуються у собі як в акторах і вирішують стати письменниками!

Книга вийшла динамічна, підліткова (випробовував на своїх дітях, що вступають у цей вік), з розповіддю від імені хлопців і про хлопців, з їхніми проблемами і переживаннями. Більше звичайно для пацанів, але і дівчисько там є, так що дівчаткам теж має бути цікаво (принаймні моя донька, епізоди як герої повісті соромилися перед героїнею, сприймала з подвоєною увагою?). Книга добра, весела, місцями ненав'язливо повчальна, з гумором та пригодами.