Всеволод Нестайко «Таємниця трьох невiдомих, або Повiсть про те, як посварилися Iван Васильович з Павлом Денисовичем i що з того вийшло»

Як обіцяли наприкінці попередньої частини наші герої, так і вчинили – ця книга вже розповідається від імені Яви. При цьому різниця між оповідачами відчувається, і це не так різниця в літературній майстерності пера (тут вони приблизно на одному рівні — рівні автора Нестайка), скільки у силі характеру. Відчувається, що герой менш поступливий, більш вольовий, йому складніше змиритися з допущеною помилкою, практично неможливо усвідомити власну провину у сварці і т.п. Хоча він такий самий щирий друг, сильно переживає за розрив із товаришем, він теж здатний на героїчний вчинок, що добре показано під час повені. Але змиритися з тим, що в його друга Павлуші, крім нього, раптом намалювалася подружка, йому дуже важко, і через це й всі проблеми. А Павлуша, як ми пам'ятаємо з попередньої частини, хоч і не схвалив аналогічне захоплення дівчинкою свого друга Яви, але прийняв як доважку до дружби. Ява виявився куди більшим егоїстом.

Цікаві й самі метаморфози дорослішання героя Павлуші, коли шкодлива однокласниця Гребенючка раптом, поступово перетворюється у його сприйнятті на дівчинку Галю, з якою він навіть пішов на курси живопису. Для Яви ж вона так і залишилась осоружною Гребенючкою, яка до того ж вкрала у нього друга на свої дівчачі курси...?

Але життя продовжується і все ставить на свої місця, такою подією в житті друзів стала раптова повінь у частині їхнього села.

Сама книга мені здалася трішки не такою цікавою ніж попередня, та все ж досить цікавою, щоб оцінити її так само як попередню. А весь цикл взагалі підлітково-унікальний і гідний позначки в 10 балів, хоча кожна його частина окремо до десятки і не дотягує.. ось такий ось парадокс ?.