Вхід / Реєстрація  

   

Довільний афоризм

Каждый настоящий писатель, конечно же, психолог, но сам больной. \Василь Шукшин\

   

Михайло Булгаков «Собачье сердце (Чудовищная история)»

Середня оцінка:
9.00
Оцінок:
1

Михайло Булгаков
Собачье сердце (Чудовищная история)
повість, 1968 р.
Мова оригіналу: російська
Час написання: 1925.01-03


Класифікатор:

  • Твір характерезують як: фантастичний/1,
  • фантастика/1, гуманітарна фантастика/1, сатиричний/1, соціально-побутовий/1,
  • Місце дії: наш світ (Земля)/1, Кацапстан (московія)/1,
  • Час: епоха новітньої культури (кінець XIX-XX ст./1)/1,
  • Сюжетні ходи: винаходи та наукові дослідження/1,
  • Перебіг сюжету: лінійний/1,
  • Цільова аудиторія та вікові обмеження: доросла література/1,

Анотація:


Примітки:

За життя автора не друкувалась. Вперше: «Студент», Лондон, 1968, №№9, 10; «Грани», Франкфурт, 1968, №69; Булгаков М. Собачье сердце. Лондон, Flegon Press, 1968. Вперше в СРСР: «Знамя», 1987, №6.


Схожі твори:

Е.Т.А Гофман Крихітка Цахес, на прізвисько Цинобер / Klein Zaches, genannt Zinnober (подібна низька натура)

Видання:

Видання
іноземною:
2011
(російська)

Екранізації:

Собаче серце poster
Собаче серце (1988) , TMDb-рейтинг: 7.863

Світило науки, професор Преображенський, ставить сміливі досліди, намагаючись перетворити дворову собаку на людину, яка зможе говорити, відчувати і мислити як справжня особистість. Собака знайдена, операція завершена. Але очікувана ейфорія від такого сильного поштовху, зробленого для просування науки, не наступає...


Відгуки:

Oreon (2025-05-12) /

Якщо чесно, то відгук писати не планував, думав: ну що ще могли проґавити в численних відгуках до Такого твору? Дійсно не проґавлено нічого, але дотримуючись своєї звички: прочитавши твір - подивитися на думки інших читачів, зі здивуванням виявив, що дуже багато хто бачить цей твір не зовсім як я, і навіть зовсім не як я 🙂. Ну й мене тут же потягло вставити свою думку, хоч я безумовно в ній і не самотній.

Дехто пише, що це веселий твір з гумором, інші, що головний лиходій професор і що автор висміював інтелігенцію, навіть є думка, що твір не сподобався тому, що автор прямим текстом не любить такий пролетаріат. Для мене ж перше, що впадає в око, це гостра сатира автора на радянський лад, ще на зорі якого автор передбачав, що куховарка не зможе правити країною, а Шарікови і Швондери - це зло для країни і їм не можна давати владу, бо, як хтось уже відмітив у відгуках, вийшовши з багна, такі люди середовище, з якого вийшли, зневажають і на безпритульних тваринах не зупиняються. І, на жаль, ми вже знаємо, наскільки правий був Булгаков і чим закінчився лад, який він тут критикував (і, напевно, сказати «закінчився» все-таки зарано).

Так, якщо захотіти, можна причепитися до професора, що він пристосуванець, що не може не помічати, що рано чи пізно його квартиру відберуть і т.д. і т.п. Але, панове, а що він міг зробити? Не оперувати багатих і впливових, не користуватися їхньою вдячністю, квартиру віддати, піти в шістки до Швондера допомагати ділити й експропріювати? Чи на знак протесту пустити собі кулю в лоб? Так, він намагається вижити, пристосуватися і займатися не лише собі приємною, а й корисною для інших справою - медичною практикою. Він не утриманець, він талант і за рахунок свого таланту живе. Так, він набагато вищий у цьому за Швондера, який не вміє нічого, окрім ораторства, і живе тим, що він і подібні до нього, змогли відібрати, зокрема, й у того робітничого класу, за який тут дехто ратує. І професор це усвідомлює і відповідно ставиться.

На тлі Швондера, Шаріков просто дрібне знахабніле цуценя, на яке варто тільки натиснути, подібно доктору Броменталю, і воно, підібгавши хвіст, втече. І це саме Швондери, приручаючи Шарикових, роблять із них знаряддя режиму без честі й совісті, які будуть здатні відбирати в людей останній шматок хліба, створюючи штучний голод, які будуть розкуркулювати й відбирати, стукати на сусіда, і будуть служити в загородзагонах і вертухаями у таборах. Тож Шарікова можна зневажати, але істинним злом є Швондер, і це, по-моєму, автор зміг показати.

А доктор, доктор інтелігент, і я з ним згоден, що приємніше спілкуватися з панами, ніж з товаришами з домкома, які нічого не заробивши самі, хочуть відібрати у нього квартиру, зароблену його талантом, і останнє - шлях у нікуди. Звинувачувати Преображенського в класовій неприязні, мені здається, не варто. Хоча б тому, що той же доктор Броменталь зобов'язаний йому, професор розгледів талант і не дивився на походження.

А Шарікови, це представники насамперед пролетаріату, це саме вони будуть кричати в тролейбусі, що середина вільна, доки вони на вулиці, але тільки-но потрапивши всередину, застигнуть на майданчику, миттєво забувши, що там ще хтось не зміг втиснутися. - Можливо не найвдаліший, але досить поширений приклад 🙃.

Власна оцінка: 9


Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!