Леся Українка «Бояриня»
- Середня оцінка:
- 7.00
- Оцінок:
- 1
Класифікатор:
- Твір характерезують як: реалістичний/1,
- психологічний/1,
- Місце дії: наш світ (Земля)/1, Україна-Русь/1,
- Час: епоха просвітництва (з XVII ст. по XX ст.)/1,
- Перебіг сюжету: лінійний/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: підліткова/1, молодіжна/1, доросла література/1,
Анотація:
Батько Степана був українським козаком, котрий пішов на службу до московського царя. Тож Степан, боярин уже у другому поколінні, сватає з України доньку друга свого батька - Оксану. Оксана йде за нього за коханням, але в москальському краю починає чахнути і в'янути, сумуючи за батьківщиною.
Примітки:
Вперше надрукована в журналі «Рідний край», 1914, ч. 1–6. В 1918 році «Бояриня» була видана окремою книгою: Леся Українка. Бояриня. Драматична поема. Українське видавництво у Катеринославі № 31. 1918, ст. 48.
Видання:
Відгуки:
Дивно, як на поетесу, за цей твір досі не повісили ярлик русофобства, а сам твір не забороняли цензурою. Хоча, треба зізнатися, глибоко я це питання не копав, можливо і було щось таке, але начебто саму «Бояриню» офіційно не забороняли. Можливо тому, що не спромоглися перекласти? З іншого боку, нічого особливо крамольного там немає. Ну, сумує людина по батьківщині навіть у золотій клітці, що в цьому дивного? Не вважати ж дивним те, що хтось може живучи в Москві відчувати батьківщиною Київ? Хоча беручи до уваги, давнє бажання москалів викривити і навіть заперечити історичність існування самої державності України, чи наприклад, стверджувати ідею вигаданості її Леніним… та інші подібні нісенітниці, то може виходити вже й ніби не зовсім комільфо, враховуючи рік написання. А тим більше, якщо ще врахувати неодноразові історичні посилання на постійні спроби здобути Україною самостійність... В усякому разі, поряд у збірці йде інша драматична п'єса «На полі крові», то вона чомусь піддавалася цензурі, хоча там просто роздуми на релігійну тему про Юду, і близько нема того, що можна спостерігати тут. Ага, Інтернет пише, що все-таки перебувала під негласною забороною понад 60 років в «стране, где другой такой не знаю, где так вольно дышит человек», а ось ще за царя, тирана і самодержця, і в буремні революційні роки кілька раз друкувалася і ставилася на сцені.
Якщо ж відійти від історично-традиційної політики колоніального пригноблення України московськими болотами, а пильніше зупинитися на художніх якостях твору, то він мені, відверто, здався менш цікавим, ніж деякі інші п'єси авторки. Якось не пройняв і здався не достатньо виразним.
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!