Альфред Бестер «Tiger! Tiger!»

Цікава класика фантастики, що добре читається навіть зараз. Автор бере таку швидкість, що спробуй наздогнати. Це я зараз про стиль написання. Він єдиний у своєму роді, і за ним відразу можна впізнати письменника. Телепати, що конкурують, корпорації, повсюдна телепортація – про це та багато іншого пише Бестер. І пише чудово. Так, як ніхто інший.

Цікаво, але якби я не прочитав у відгуках, що книга за сюжетом подібна до графа Монте-Крісто Дюма, ця асоціація мені б на думку самостійно не спала. Зараз, трохи поміркувааши, змушений визнати — так, ідея схожа, але не сюжет. Ідея, що змусила героя рухатися вперед, змінювати себе і долати перешкоди — помста, і там і тут. Але все інше особливої ​​схожості не має, а цю ідею, гадаю, можна знайти не лише у Дюма.

Згоден і з тим, що у Бестера в даному романі згадано і реалізовано безліч оригінальних або не дуже ідей, гідних окремих реалізацій. Я не буду їх всіх перераховувати, але мені найцікавішою, самобутньою (принаймні раніше не зустрічав), здалася ідея ПірЕ — ідея реалізації первісного акта творіння через Волю та Ідею. Ось цей акт творіння Всесвіту, який сучасна наука, на даний момент, зводить до Великого Вибуху, по суті більше не пояснюючи нічого, Бестер логічно струнко сформулював до первісної наявності Ідеї та Волі, які за допомогою ПірЕ привели до Вибуху і відповідно до творення Світу.

Я, правда, не впевнений, чи сам автор зрозумів, що він по суті проголосив і чи зробив це усвідомлено, оскільки сюжет його роману настільки стрімкий, ідей настільки багато, а проскакують вони настільки швидко, що ледве встигають зачепитися за свідомість. І це я відношу до одного з мінусів твору: автор просто не встигає розвинути свої ідеї, тому роман для мене мав вигляд стрімкої клаптевої фантасмагорії. До речі, не для всіх ідей автора, що потребують Волі та Ідеї, потрібен матеріальний посередник типу ПірЕ. Взяти, наприклад, джантацію (телепортацію) чи телепатію — там для їх здійснення не потрібно жодного ПірЕ, лише Волю (ну й Ідею, якщо так хочеться автору). Якщо розвинути ідею творіння в цьому руслі та прибрати необхідність ПірЕ, що вийде? Ото ж бо! Але автор все звів до банального того, що дай людям такий унікальний матеріал, ні до чого іншого, окрім як підірвати один одного, вони знову не прийдуть. І тут же поруч у автора згадуються віруючі майбутнього, які під забороною все гуртом і зведені до загального поняття християн-підвальників, що ховаються по підвалах. Тепер картинки їхніх обрядів, замість треба думати порнографічних, входять до числа найбільш мерзенних і непристойних. Це поряд з тим, що саме вони споконвіку несли Ідею і віру у Волю, яка створила світ!

Головний герой Гуллі Фойл - типова середня людина, тупа і малоосвічена (це не мої думки - це за автором так 😉). Ця книга - історія про те, як він виріс над собою і став Людиною. З тупої тварини Гуллі Фойла людину зробила пекуча ненависть і гостре прагнення помсти. Як про нього написали в одному з відгуків: «Якби вам сказали, що протягом кількох сотень сторінок ви, з неослабним інтересом, спостерігатимете за пригодами вбивці, ґвалтівника і садиста, одержимого безглуздою маніакальною ідеєю — ви, швидше за все, покрутили б пальцем у скроні...» Тільки це було написано зі знаком "+", а для мене це, як і раніше, залишається зі знаком "-".

А так загалом роман мені здався рваним і сумбурним, герой не викликав інтересу, хоч я і розумів його прагнення. Просто автор так його описав, що він не викликав у мене співчуття. Не тому, що він був грубий і ним керувала злоба, а тому що все навколо у світі цієї книги було грубе і кероване злобою. За такого підходу співчуття немає, злоба породжує злобу, все логічно. А ось багато інших подій виявилися для мене недостатньо логічними та не поясненими автором. Наприклад ця війна між зовнішніми поселеннями та внутрішніми планетами. Чому вона велася, навіщо в освіченому, треба думати, майбутньому така примітивність із багатомільйонними жертвами та величезними економічними збитками? При цьому для подій книги та більшості героїв вона була лише як антураж. У відгуках книгу називають прикладом добротної НФ, для мене вона нехай собі буде добротна, але точно псевдонаукова Ф.

Деякі речення були настільки рваними, що я вже було подумував, а чи немає тут заслуги перекладача, що всім сподобалося, а мені, в цілому, ні? Але я читав, за відсутності українського перекладу, у перекладі Баканова, а його хвалять, хоч він майже на чверть менший за інші переклади. Може він, навпаки, звільнив текст від ще більших пакостей? 🙂 Як би там не було, але роман моїх очікувань не виправдав, а може, не будь завищених очікувань, викликаних популярністю, рекомендаціями та й захопленими відгуками — може й більше сподобався б, а так швидше здивування з приводу чужого захоплення. Зізнаюся до середини твору, я вже був готовий виставити оцінку і на бал-два нижче, але подальше читання дещо реабілітувало мою оцінку. Тепер навіть не знаю, чи варто починати читати Людину без обличчя, вона суттєво більша за обсягом...

А взагалі-то дивно таки, чому телевізійники досі не зняли по ньому фільм — вийшов би бравий екшен, звичайна кіношка коміксового плану, якраз для студії Marvel.