Михайло Коцюбинський «Відьма»
- Середня оцінка:
- 7.00
- Оцінок:
- 1
Мова оригіналу: українська
Час написання: 1898, Чернігів
Класифікатор:
- Твір характерезують як: реалістичний/1,
- трилер/1, психологічний/1, соціально-побутовий/1,
- Місце дії: наш світ (Земля)/1, Україна-Русь/1,
- Час: епоха просвітництва (з XVII ст. по XX ст.)/1,
- Перебіг сюжету: лінійний/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: підліткова/1, молодіжна/1, доросла література/1,
Анотація:
В одному селі, неподалік Кишенева, пішла людська чутка про відьму. І стосувалися ці пересуди молодої дівчини Параскіци. Мало того, що Параскіца і так була скривджена долею, оскільки була вельми некрасива і була наполовину сиротою — жила з батьком і мачухою, так тут ще й усе село проти неї повстало: хочуть будь-що довести її відьомську суть.
Примітки:
Першодрук: журнал «Літературно-науковий вісник», 1914, т. 66, кн. 4, ст. 3-32, до річниці смерті письменника.
Схожі твори:
- Григорій Квітка-Основ'яненко Конотопська відьма (односельчани намагаються виявити відьму)
Видання:
Відгуки:
Оповідання увійшло в антологію містики та жахів, але всю містику в ньому легко можна списати на душевний стан, викликаний постійним цькуванням бідної дівчини, а всі жахи — від простого людського скотства. Цікаво відстежити як зароджувався поголос про відьму від однієї «очевидиці», цікаво і реалістично, як пересуди переросли в цькування. Чесно кажучи, чекав більш жорстких наслідків за такої динаміки розвитку ненависті всього села. Хоча поряд з ненавистю добре виписано і розчарування, яке чекає на односельців при кожній провальній спробі виявити відьму.
Досить добре прописано внутрішній стан та психологію бідної дівчини, її щиро шкода і точить образа на людство. Має мачуху, якій і так ніяк було не вгодити, так тепер мачуха практично очолила список охочих, щоб Параскіца таки виявилася справжньою відьмою. Батько дівчини відштовхує своєю аморфністю та нездатністю захистити доньку. До всього Параскіца вже вступила в той прекрасний романтичний вік, їй навіть приглянувся хлопець, але вона сама усвідомлює всю марність своїх надій, оскільки на селі важко буде знайти ще більш негарне обличчя.
Оповідання нагадує соціально-психологічні твори Купріна і Гріна, хоча автор має досить ваговитий стиль, можливо через велику кількість молдавських слів і виразів. Із тих «відьом», що з ходу приходять на думку з прочитаного, це Олеся Купріна та «Конотопська відьма» Г. Квітки-Основ'яненка, щось у них є спільного із сюжетом цього оповідання.
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!