Жюль Верн «Voyages et aventures du Capitaine Hatteras»

Автор почав працювати над романом майже одразу по завершенні «Cinq semaines en ballon» (П'ять тижнів на повітряній кулі) в 1863 р., а завершив - навесні 1864 р. На той час ще не було точно відомо, що знаходиться на Північному полюсі - жодна експедиція його ще не досягла. У роботі над книгою використовувалися справжні документи полярних експедицій, а дослідника Джона Франкліна, експедиція якого зникла безвісти, іноді називають прототипом Гаттераса. За попереднім задумом головний герой мав наприкінці загинути в кратері вулкана, однак у процесі роботи Верн відійшов від цього плану.

Перша публікація відбулась в журналі Етцеля «Magasin d’Éducation et de Récréation» з 20 березня 1864 року по 5 грудня 1865 року, під назвою «Les Anglais au pôle Nord. Le désert de glace» (Англійці на Північному полюсі. Замерзла пустеля). Окремим виданням роман вийшов 4 травня 1866 р. в двох томах. Цього ж року роман вийшов "здвоєним" томом і в складі серії «Voyages extraordinaires» (Незвичайні подорожі) уже під своєю звичною назвою «Voyages et Aventures du capitaine Hatteras. Les Anglais au pôle Nord. Le Désert de glace» (ілюстрований 259 малюнками Ріу та де Монто).

Північний полюс був досягнутий лише 1909 року експедицією Роберта Пірі. І там не виявилося ні відкритого моря, ні вулкана - лише безкраї крижані поля. Пізніші дослідження показали, що землі під багаторічними льодами в районі Північного полюса немає.

У 25 розділі роману мандрівники вбивають песця, на шиї якого був мідний нашийник експедиції Джеймса Росса. Цей випадок згадується в іншому романі Жюля Верна як реальна подія - «Le Pays des fourrures» (1873, Країна хутра), в 3 розділі другої частини.