Роджер Желязни «Проклін-зона»
- Середня оцінка:
- 7.00
- Оцінок:
- 1
Мова оригіналу: англійська
Час написання: 1968
Класифікатор:
- Твір характерезують як: фантастичний/1,
- бойовик/1, фантастика/1, постапокаліптика/1, пригодницький, авантюрний/1,
- Місце дії: наш світ (Земля)/1, Америка Північна/1,
- Час: близьке майбутнє/1,
- Перебіг сюжету: лінійний/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: молодіжна/1, доросла література/1,
Анотація:
Страшенна хвороба загрожує зменшити людство наполовину… Точніше, не людство, а те, що від нього лишилось, — по ядерному армагедоні. Ліки, що можуть зарадити мору, потрібні «на вчора», ще й дуже далеко, але це героїчне завдання волею долі дісталося байкеру-соціопату. Чи зможе, чи схоче він подолати заради чужого добра жахи Проклін-зони, що накрила прокляттям увесь континент? Як змінить його ця мандрівка?
Примітки:
Твір базується на однойменній повісті. Має посвяту: "Делу Доулінгу. Дякую за те, як ти поводився з кішками".
Видання:
Екранізації:
Проклята долина (1977) , TMDb-рейтинг: 5.1
В результаті Третьої світової війни Земля змінила нахил своєї осі, живі організми масово мутували під дією радіації, і атмосфера над усією планетою охоплена постійними штормами, які унеможливлюють повітряні перельоти. Невелика група уцілілих, що складається переважно з персоналу військово-повітряних сил США, роблять спробу проїхати із заходу США на спеціалізованих 12-колісних бронетранспортерах, призначених для виживання в суворих умовах, в місто Олбані, штат Нью-Йорк, звідки вони отримали радіосигнал.
Відгуки:
Твір цікавий, динамічний, захопливий, став основою екранізації та наслідування, і все таке, але... Мені не імпонує герой, його психолого-соціальне перетворення після того, як він трохи "думав", не реальне і не переконливе, сцена великого кохання на великій дорозі після тотального розстрілу... ну... навіть не знаю, як охарактеризувати, але виглядає вона там не органічно, типу зробити підлітковий твір дорослішим? А сам розстріл банд? Просто повний ідіотизм: їх розстрілюють як курчат, а вони лізуть як мухи на... вогник. Поки Таннер їхав останню третину шляху, на нього напали 3 (три) банди, на його броньований і озброєний до зубів автомобіль, при цьому назустріч йому раз у раз траплялися вантажівки, що курсували з товарами від Бостона до вцілілих сіл-колоній (??). А сільське господарство, воли, якими його тягнули з болота, як вони виживають за такої погоди? А будівлі як витримують таку погоду? - Вмикаємо телевізор і дивимося, що роблять із будівлями дощ і вітер, а тепер додамо до цього кам'яний град із валунів? Тут узагалі не можу собі уявити, як вони на машинах то по дорогах їздили - уся дорога має бути завалена камінням (перша сцена поліцейської погоні за Таннером), не кажучи вже про мотоцикли...
Чума в Бостоні так і залишається в Бостоні, вона не зачіпає мотоциклетних бойовиків і не поширюється на прилеглі території. А як здійснювався зв'язок між Лос-Анжелесом і Бостоном? Я так розумію, що сам приїзд гінця з Бостона мав бути великим сюрпризом, а тут без тіні здивування звідки не візьмись готові вантажівки з вакциною. Ну якось так - картинка, ідея гарна, а ось зміст накульгує, прикриваючись гарною обгорткою.
А ще викликало деякі асоціації з Шеклі, у якого теж є дует - "спробуй одразу розбери, де що" (де роман, де повість): повість «Чотири стихії», що виросла (з погіршенням якості) у роман «Алхімічний мар'яж Елістера Кромптона».
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!