Кліффорд Сімак «Jackpot»

Дещо наївне оповідання, яке, як на мене, і не вражає нічим новим. Справді головну колізію — а чи подібний університет є безумовним благом, чи не може він нести не лише усвідомлену з боку чужої цивілізацію загрозу, а й не усвідомлену? - автор якось прогледів. Хоча при такому підході людської сарани, що нишпорить просторами космосу в пошуках наживи і без контролю з боку наукових, урядових організацій, будь справді що небезпечне на чужих планетах — людство на момент оповідання вже мало відгребти по повній. А раз не відгребли, звідси й безпечність. Але ж крім вселенської небезпеки й самі мисливці за наживою вельми безтурботні, невже чужі світи та чужі артефакти ніколи не несли їм загрози?

З іншого боку, оповідання досить в стилі автора, про добрих прибульців, які не сплять — мріють землян навчити уму-розуму. Так, в іншому оповіданні — «Дитячий садок» — автор уже будував на Землі ясла для землян. А тут ми маємо вселенську бібліотеку з бібліотекарями всередині, покликаними долучити варварів, що пролітають повз, до культури і розуму. Ось тільки не зрозуміло, після такого долучення подібні, як у оповіданні, джентльмени удачі помруть чи будуть затребувані для розвитку людства? Чи від людства після долучення теж залишиться одна подібна вежа? — де поділася та цивілізація, що досягла висот, здатних навчати інших, що про неї ніхто не чув до моменту знахідки цієї дивної будівлі?

Незрозуміло також чому перекладач (читав москальською) від початку називає знахідку «силосною вежею», причому знахідка у вигляді «силосної вежі» подається як щось звичне і вже неодноразово знаходжуване на інших планетах, просто тут воно більш значних розмірів. Силос, якщо перекладачеві було влом знайти словник, — соковитий корм (силосований корм) для сільськогосподарських тварин, відповідно силосна вежа — місце для його зберігання у відповідних умовах...