Кліффорд Сімак «Immigrant»

Повість сподобалася. У порівнянні з більш раннім «Дитячим садом» автора, фактично на ту ж тему, цей твір містить певну інтригу і мені здався більш логічним. Саймак наполегливий оптиміст і вже вкотре показує своєму читачеві, що зустріч людей із позаземним розумом має бути мирною, розум має значно перевершувати землян і бути безкорисливим і щедрим — обов'язково надавати людям плюшок та поділитися здобутками. Але відверто кажучи, я б надав перевагу, щоб людство саме змогло досягти подібного рівня і без того, щоб хтось старший водив його за руку в пісочницю. Та й самі людські цивілізації подібним рідко займалися, швидше тупо знищували слабших, а тепер від других чекати іншого?

Цікава також психологічна складова повісті, хоча якщо чесно, трохи не переконлива. Звичайно для одного або кількох індивідуумів цілком можна уявити, що не хочеться зізнаватись, що був ти всім, а став ніким, але все ж таки туди ж вирушали не прості обивателі, а цвіт нації. Невже за кілька десятків років із них так ніхто і не піднявся над собою і не описав ситуацію заради рідної планети? А з боку Землі, чи так розумно відправляти кращі уми планети невідомо куди й навіщо? Заради грошей? Як на мене, на такому глобальному рівні гроші вже якось втрачають свою цінність, ні? До того ж, у чому сенс мати багато грошей і не повертатися додому, де їх можна витратити? Та й якщо справа лише в грошах, спецслужба спокійно могла пообіцяти подвійний, потрійний розмір винагороди відносно того, що така людина могла заробити на Кімоні, за повернення назад і опис реальної ситуації.

Ну і звичайно рідко ще в кого, окрім Саймака, можна зустріти такий незвичайний, корисний, а головне цілком собі такий реалістичний персонаж, як шафа з цієї розповіді. А цікаво, прибиранням по дому теж вона займається? Якщо так, то дуже корисний виходить девайс, мабуть, хотів би собі такий, замість гуманоїдного робота-домогосподарки (а то останні вічно у фантастиці то повстануть, то незалежність оголосять, то ще чого викинуть... 🙂).