Роберт Шеклі «Dramocles: An Intergalactic Soap Opera»

Не знаю, що саме пародіював тут Шеклі: чи то я просто не поціновувач творів яких тут тролили і їх не читав, чи то тут настільки вишукана пародія на тролінг, що я все одно не зрозумів, до чого вона стосується. У підсумку практично єдиним залишковим враженням осталася думка про ахінею і марення, причому далеко не вишукані, а самі посередні. Так що дочитав насилу нетерпляче чекаючи, ну коли ж уже все це закінчиться, абсолютно без інтересу, хто ж у цьому маразмі переможе і в чому там буде зарита доля. Хоча ні, наприкінці з'явилася перша іскра інтересу, хто ж таки заварив усю цю кашу і смикає за мотузочки; але незважаючи на деяке пожвавлення наприкінці, все одно все закінчилось пшиком.

Одне, до чого можна прив'язати тролінг, і що таки на бал чи півтора підняло кінцеву оцінку, то є тролінг війни, владних рішень владної еліти і потуги пропагандистської машини. Навіщо, запитується, після 30 років миру починати нову глобальну війну? - А мені тут доля моя недавно відкрилася, - так треба. А як публіці то все це пояснити? — А придумай що-небудь, ну типу там повстання було і я ні на кого не нападав, а навпаки, захистив місцевого короля від повстання. При чому сила пропаганди виявилася такою, що потім сам Драмокл дивлячись свої ж новини, майже повірив у їхню версію... Ну прям як Путло і москалі з їх «зеленими чоловічками» або відома теза «Чому наша нафта під вашим піском?», а про зелених чоловічків автор писав прямо з нинішньої ситуації... Інших достоїнств цієї писанини виявити не вдалося.

Загалом ще відзначив про себе повну безглуздість королівств планетного масштабу, палаців завбільшки з місто, диких племен на зоряних кораблях та інших ідей і знахідок автора.