Роджер Желязни «The Malatesta Collection»
- Середня оцінка:
- 3.00
- Оцінок:
- 1
Мова оригіналу: англійська
Класифікатор:
- Твір характерезують як: фантастичний/1,
- фантастика/1, постапокаліптика/1,
- Місце дії: наш світ (Земля)/1, не визначено/1,
- Час: далеке майбутнє/1,
- Перебіг сюжету: лінійний/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: доросла література/1,
Анотація:
Видання:
іноземною:
(російська)
Відгуки:
Звиняйте, спойлер:
Герої оповідання, напевно побудувавши логічний ланцюжок: втративши ці "унікальні" "літературні" творіння, не лише література, а й усе людство зазнало непоправної втрати (попутно щоправда, позбувшись воєн і злочинності...), намірилися нести "світлі знання предків" тут же у маси, але не були прийняті, чомусь, рештою громадськості (оце так, як же громадськість майбутнього могла продовжувати свій рід, втративши унікальні дані з предмета Кама Сутри..., напевно, ніхто в тому майбутньому не розглядав цей предмет під таким кутом, як предки...). Дика громадськість майбутнього навіщось усю колекцію закопала назад у герметичний ящик. Один із героїв, учитель літератури, зрадів, що якщо це надбання хоч і не прийняли, то добре, що не спалили. Але скульптор Роден, він не залишився в накладі й під девізом "Демонічний дух Діоніса живе в кожному з нас дотепер" (хто не знає - давньогрецький бог виноробства, оргій і "релігійного" екстазу) спорудив скульптуру, як надгробок над похованням (меморіалом) у вигляді двох кістяків в одній із поз похованої "літератури", у якій застала смерть Малатесту та його подружку в "....вічних чуттєвих обіймах і з сповненими похоті посмішками на обличчях, позбавлених плоті". ФІНАЛ, АПЛОДИСМЕНТИ!Майбутнє після (традиційно) ядерної війни. Людство не лише вижило, але й змінилося, зробило висновки, "...знищило злочинність, запроваджено загальну освіту", коротше, за загальним визнанням, "...далеко пішло від своїх предків і в етичному, і в інтелектуальному плані". Самотні археологи працюють на руїнах, що залишилися після далекої війни. І ось один із них, скульптор на прізвище Роден, відкопав кімнату, останній притулок якогось Малатести. Крім останків самого Малатести і його подружки там було знайдено унікальну книжкову колекцію. Наскільки я зрозумів Желязни, там були хоч і різні книжки, але Малатеста у своєму притулку зібрав те, "...що плекав усе життя", а саме добірку об'єднувала тематика зі смислового ряду: «Кама Сутри», «Повії», «Непристойності», «Фестиваль любові», і все це під начатком незрівнянного Фройда (там, напевно, були й інші книжки, та автор, я так розумію, зазначив у своєму оповіданні найцінніше й найхарактерніше з колекції). Самого Малатесту і його подругу смерть (ядерний вибух) теж наздогнала на ліжку в характерній позі, так би мовити, на додачу до теми колекції.
Підсумок: нудно, спірно, малоцікаво, особливо для письменника, якого багато хто вважає одним зі стовпів фантастики, особливо проймають "хтиві посмішки на обличчях скелетів, позбавлених плоті" - уже биту годину ніяк не можу уявити собі цю картину, напевно від вбогості фантазії... 😲
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!