Шарлотта Комон де Ла Форс «L'Enchanteur»
- Середня оцінка:
- 6.00
- Оцінок:
- 1
Мова оригіналу: французька
Класифікатор:
- Твір характерезують як: фантастичний/1,
- казка
- Місце дії: наш світ (Земля)/1, не визначено/1,
- Час: невизначений час/1,
- Сюжетні ходи: любовна лінія, трикутник/1,
- Перебіг сюжету: лінійний/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: підліткова/1, молодіжна/1, доросла література/1,
Анотація:
Ізена Прекрасна, найчарівніша з усіх племінниць Доброго Короля, виходить заміж за одного короля. На святкуваннях було багато різного люду, прибув туди і принц Далеких островів. І закохався він в Ізену Прекрасну, як тільки її побачив. А принц цей був ще й могутнім чарівником, і ось, після весільних урочистостей, він чарами підміняв на подружньому ложі короля Ізену Прекрасну на одну з рабинь, а саму Ізену зміг закохати в себе.
Після кількох таких ночей та понесла і через належний час народила принца. Малюка нарекли Карадасом, він був гарний, статний і мав багато інших чеснот, а король-чоловік у ньому душі не чув, приймаючи за свого...
Схожі твори:
- Томас Мелорі Смерть Артура / Le Morte D'Arthur (сюжет подібний до історій Мелорі)
Видання:
іноземною:
(російська)
Відгуки:
Щось казка вийшла якоюсь морально неправильною, навіть потворною. Чому авторка так поглумилася з бідного короля? Адже він нічим цього не заслужив, а те як із ним обійшлися в казці залишилося безкарним. Та що там, у книзі є Добрий Король, є Прекрасна Ізена, є принц Карадос, принц Далеких островів, і тільки законний муж Ізени не удостоївся навіть окремого імені. Про нього говориться «інший король» чи просто «король». Як на мене, тут звучить якась нота по Фрейду, яка характеризує певним чином саму письменницю чи якусь її психологічну травму дитинства ?.
Судіть самі, за сюжетом Прекрасна наставила роги цьому королю-мужу в першу ж шлюбну ніч, хоча ніхто її на шлюб з ним не примушував, принаймні в тому перекладі, який був у мене, про це не було ні слова. Більше того, цієї ж ночі вона глузувала з чоловіка разом із принцом-коханцем, при цьому самого принца вона теж бачила вперше! Королю ж чарами для насолоди підклали в ліжко якусь рабиню. Коли Ізена народила, король не знав, що Карадас не його син і любив його безмірно. Коли Карадос виріс, і за сюжетом про все це дізнався, він відразу став на бік короля, який його виростив як рідного, за що пізніше авторка змусить його просити у матері прощення (??). Пізніше авторка безіменного короля «раптово помре», і ось, закохана пара тепер зможе бути офіційно разом і жити довго і щасливо.
Отака казочка вийшла, чим їм бідний король насолив не ясно. Чому було не розійтися і не глумитися з нього — теж не зрозуміло. Але це ще не всі питання до моралі. А як бути з рабинями, яких підкладають куди хочуть і згадують, як начиння чи худобу, вони що для авторки не люди, не жінки, співчуття чужі? А ось цей сюжет «послуга за послугу» — відрубай мені голову, відрубав? — Тепер я тобі відрубаю... Загалом розповідь нагадала мені Мелорі «Король Артур і Лицарі Круглого Столу», це просто один із готових сюжетів до неї.
До речі, в тексті є ще одна закохана пара, це Карадос та інша племінниця Доброго Короля — Аделіса (теж з ім'ям). Заради кохання вона фактично дозволила відрубати собі один сосок своїх «самих прекрасних у світі грудей», побічно це сталося з вини матері Карадоса і Чарівника. Але наприкінці оповіді король Далеких островів, нарешті вдовольнивши своє бажання мати Ізену, милостиво відновлює їй відрізаний сосок на золотий (??, а дзвеніти об столове приладдя не буде?), попередньо оголивши їй ці прекрасні груди при народі на турнірі.
Після всього цього, як вважаєте у класифікаторі цієї казки виставляти пункт «дитяча література»?
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!