Роджер Желязни «Nine Starships Waiting»
- Середня оцінка:
- 6.00
- Оцінок:
- 1
Мова оригіналу: англійська
Класифікатор:
- Твір характерезують як: фантастичний/1,
- фантастика/1, пригодницький, авантюрний/1, філософський/1,
- Місце дії: поза Землею/1, планети іншої зоряної системи/1,
- Час: далеке майбутнє/1,
- Перебіг сюжету: з екскурсами/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: доросла література/1,
Анотація:
Видання:
Відгуки:
З цього твору починається моє знайомство з Желязни, щоправда твір не можна назвати простим, настільки, що знайомство могло тут же і закінчитись, ледь розпочавшись. Єдине, що витягує оповідання, це те, що в ньому є таки ідея, сенс, який автор намагався таким досить рваним і розрізнено-сумбурним текстом донести до нас. Ідея є настільки, що з другої половини оповідання я навіть почав співпереживати герою. Саме це дещо підняло мою оцінку, на бал чи навіть на два.
І так, стилем оповідання нагадує якусь замальовку вугіллям у кілька штрихів, і навіть декілька таких картин. А от сюжет через це сприйняти цілісно для мене виявилося досить таки складно, і, боюся, до кінця я його таки не ввібрав. Хоча ідея, повторюся, в ньому є, і на ній можна було розвинути роман, якщо не цілу епопею. І, оскільки, розгледіти тут сюжет, це подібно до шаради або головоломки, то я спробую його повністю переказати, прикривши спойлером, а якщо я чогось не додумав чи в чомусь помилився, то може хто виправить чи доповнить 😉.
З іншого боку, проти Стата в колоніях неодноразово спалахували повстання, і одним із повсталих був Рамсей, військовий. Рамсей гине в битві, а доктор Ченнінг, за вказівкою Стата, воскрешає його, промиває йому мізки, ще там з ним чогось робить (навчає, прокачує тощо). Слід зауважити, що Рамсей і від самого початку не був просто людиною, він був типу мутанта - помісь двох рас (тут я не зрозумів: людських чи людини з іншим розумним видом - тим паче, що автор вже надто легко грається з кольором очей, волосся тощо) і мав унікальні здібності, як-от телепатія, схильність до довільної зміни зовнішності, більшу живучість та ін. Таким чином з рук доктора Ченінга вийшла гримуча суміш - ідеальна зброя, неперевершений убивця - "тигр" з унікальними можливостями, вже на ім'я Віндічі, покликаний служити Стату. Ось він жарт долі чи злий рок: Віндічі на службі Статуту з великим успіхом бореться з подібними революціями, є ідеальним кілером і вже 20 років залишається одним зі стовпів режиму, проти якого боровся Рамсей. Коли починається оповідання, в одному зі світів якраз назріває чергове повстання, туди стягнули вже 9 зорельотів (із дозволених Статом щонайбільше двох), і Віндічі вирушає на чергове завдання. І тут ще одна психологічна пастка. Коли ще був людиною, Віндічі мав дружину і дитину, дружина загинула від рук жорстокого місцевого правителя, який захотів хоча б раз оволодіти нею. За збігом обставин саме він тепер є ціллю Віндічі, а син тирана тепер точно так само забажав красуню - доньку Рамсея - Кассіопею, яка виросла. Схоже, саме Кассі стає спусковим механізмом, який відроджує у Віндічі Рамсея. І в Віндічі тепер борються зі змінним успіхом 2 особистості: одна на службі Стату, інша - один із затятих супротивників його режиму. Ситуація ще ускладнюється особистим мотивом - бажанням захистити доньку і помститися за дружину, вбивши тирана і його сина, але з цим убивством захлинеться одна з найуспішніших спроб повалити Стата... Очевидно, це перший раз суперкілера має спіткати невдача, і навіть тигра, який прокинувся, буде скинуто в клітку. Але ось кінцівку я не розповім 🙂. Тож читайте, якщо зможете продертися крізь стиль і манеру написання цього оповідання 🙂.Отже, глобально існувала якась міжзоряна федерація, яка й проклала людству шлях до зірок, об'єднуючи й скеровуючи його зусилля. Керував цією федерацією якийсь статком, Стат - кібернетичний рукотворний розум, фізично розміщений у якійсь горі (тобто не маленький він). Але якщо напочатку Стат і був позитивом, то коли людство досить розширилося, обросло колоніями, він перетворився на ярмо, що стримує і присікає подальший розвиток. Цей Стат був настільки розвинений, що навіть використовував для свого становлення й підтримки найманих убивць і керував їхнім створенням і вдосконаленням.
PS: Для тих, кому може бути не зрозуміло, навіщо я у відгук умістив розлогий переказ твору (зазвичай я й сам таке у відгуках не люблю), прошу спершу спробувати його прочитати й осягнути, тоді, маю надію, подібне питання відпаде 😉 (я взагалі тепер перечитав і гордий - скільки я таки виявляється зрозумів 😊).
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!