Роберт Шеклі «The Tenth Victim»

Це скопище маразму читав із великим напруженням, через силу, перебуваючи в лікарні після операції. Навіщо читав? Відповісти самому важко, напевно сподівався знайти все ж таки якусь думку в творах із циклу Жертва. Але, на жаль, навіщо це все писав автор, я так і не осягнув. Напевно він всерйоз відстоює ідею, що людство від воєн врятує безглузда жорстокість (ті ж олімпійські ігри майбутнього за версією автора) і право вбивати до 10 осіб. Більш іншої прикритої філософії я не знайшов, а ця думка - не філософія, а просто наріжна ідея, на якій поставлено весь цикл. Оскільки подібної точки зору я не поділяю, то читати про намір зняти фільм про здійснення десятого вбивства було неприємно, а надія віднайти якийсь потаємний сенс, який хотів донести автор до свого читача цим своїм твором, як я вже сказав, не виправдала себе. Щоправда, в останній третині автора відвідала "відносно свіжа" думка одружити мужика під дулом пістолета, але загальну картину це вже не виправило, навпаки доповнило повноту картини маразматичного сюру. Хоча, як уже хтось підмітив: подружжя, яке має законне право повбивати одне одного в будь-який момент... у цьому щось є. Але мені здалося, сам Шеклі то й не підмітив найбільш логічний вихід свого творіння...