Роберт Шеклі «Hunter/Victim»

Буквально з перших рядків: "...Переможець усіх десяти Полювань наділяється практично необмеженими цивільними, фінансовими, політичними і сексуальними правами..." уже виникає певний сумнів в адекватності чи то світу автора, чи то самого автора. На жаль і далі за текстом роману автор нас не розчаровує і продовжує гнути свою лінію. А ознайомившись трохи з творчістю Шеклі й усвідомивши, що це не поодинокий прокол, а ціла серія (плюс деяке перегукування з іншими прикладами його творчості), розумієш, що автора на темі вбивств, жертв, канібалізму та "сексуальних прав" клинило всерйоз і надовго.

Чесно не знаю, навіщо я це читав (напевно, не так багато в мене залишилося нечитаного з Шеклі, і хотілося закрити прогалину), але практично весь роман викликав певне відторгнення і навіть огиду. Починаючи від самого початку, зі сцен пальців, що залишилися в руці, розітнутого, спливаючого кров'ю тіла дружини, і далі за перебігом, як автор смакував тему вбивства і його доцільності і, скажімо так, буденності, повсякденності цього діяння, чи що. І закінчуючи сценами підготовки та здійснення кривавих нікому не потрібних революцій і сценками-натяками на канібалізм. Усе це рясно присмачене наркотиками і розгульним життям. Тож на мою думку - від дітей і підлітків тримати подалі, а ще краще - викинути.

Це що стосується ідеї та сюжету, тепер же спробую оцінити інші художні "чесноти". Фірмового шеклівського гумору немає й близько, все картонне, герої картонні, діалоги виглядають чи то як пародія на гангстерські фільми, чи то як пародія на змову світового уряду (самі в себе купують зброю, щоб практично в одній зі своїх вотчин організувати чергову різанину, яку називають революцією, увесь процес курується на вищому рівні як таємними організаціями, так і самою державою через ЦРУ). Світ - чи то утопія, чи то пародія на утопію. Загалом навіть писати далі не хочеться, з оцінкою коливався від двох до чотирьох (але чотири - це явно перегин).